Функція обліку пов’язана зі збиранням, передачею, зберіганням та обробкою даних, реєстрацією і групуванням відомостей про діяльність системи управління, наявність і витрати ресурсів тощо. Облік є передумовою контролю.

Контроль є невід’ємною складовою управління інвестиційною діяльністю і призначений для підвищення ефективності цього управління та здійснення в межах , визначених правовими нормами. А отже, і сама система державного контролю, як і система його органів, будується в тісному зв’язку з потребами забезпечення державного управління інвестиційною діяльністю.

Функція контролю полягає в аналізі і зіставленні фактичного стану в тій чи іншій галузі з вимогами, які поставлені перед ними, аналізом відхилень у виконанні поставлених завдань та причин цих відхилень, а також з оцінкою діяльності й доцільності саме такого шляху. Така специфічність призначення контролю надає змогу виділити його серед інших функцій управління, створити спеціальні органи, які не виконують або майже не виконують інших, крім контролю, державних функцій, визначити компетенцію цих органів[58, с.215-216].

Проаналізувавши спеціальні функції державного управління інвестиційною діяльністю, їх можна поділити на дві групи – функції із залучення інвестицій та функції з використання інвестицій[11, с.307].

Серед спеціальних функцій державного управління інвестиційною діяльністю виділяються:

формування державної політики щодо залучення інвестицій;

участь у міжнародному економічному співробітництві, роботі міжнародних економічних і фінансових організацій з метою залучення іноземних інвестицій, укладення міжнародних договорів з питань іноземного інвестування;

визначення пріоритетних напрямків структурно-інвестиційної політики, пріоритетних напрямків використання інвестицій;

здійснення обліку інформації стосовно джерел інвестицій, потреб у їх залученні, напрямів та ефективності використання;

створення сприятливих умов для діяльності інвесторів на території України.

До функцій з використання інвестицій можна віднести:

організацію експертизи та конкурсного відбору інвестиційних проектів і програм, пошук їх виконавців;

організацію збору, вивчення і узагальнення пропозицій суб’єктів інвестиційної діяльності щодо надання та отримання інвестицій, ведення обліку заявок інвесторів і реципієнтів на участь в інвестиційних проектах і програмах;

здійснення реєстрації інвестиційних проектів і програм.

Спеціальними функціями державного управління інвестиційною діяльністю, які втілюють в собі таку загальну функцію управління, як інформаційна, є:

інформування відповідних державних органів про можливість надання інвесторам пільг, що можуть бути передбачені законодавством і міжнародними договорами України;

надання консультацій і забезпечення обміну інформацією між українськими та іноземними учасниками інвестиційних процесів, сприяння формуванню інфраструктури для забезпечення інвестиційної сфери міжнародного співробітництва в Україні;

створення системи інформаційного супроводу проектів і програм міжнародного інвестиційного співробітництва, використання накопиченої інформації для економічної оцінки інвестиційних проектів і програм, надання довідок, ведення звітності.

У юридичній літературі також виділяються допоміжні (обслуговуючі) функції державного управління інвестиційною діяльністю, до яких належать: оформлення та розмноження необхідних документів, здійснення діловодства, забезпечення господарськими засобами[12, с.207-208].

Узагальнюючи, можна сказати, що державне управління інвестиційною діяльністю здійснюється на підставі певних принципів, які спрямовані на забезпечення ефективного залучення та використання інвестицій. Державне управління в сфері інвестування виконує притаманні йому функції, що мають характерні ознаки та особливості. Кожна функція управління забезпечує окремий аспект інвестиційної діяльності і має своє специфічне призначення.

3.3. Органи державного управління інвестування

Одним з основних напрямів державного управління інвестиційною діяльністю є вдосконалення системи органів виконавчої влади в цій сфері, встановлення їх правового статусу на всіх рівнях. Процес формування цих органів і законодавства про них відбувається під впливом розмежування предметів відання між центром і місцями, підприємствами, установами, організаціями, підвищення ефективності управління в галузі економіки та інвестиційної діяльності.

Суб’єктами державного управління інвестиційною діяльністю виступають перш за все органи виконавчої влади, які є складовою частиною державного апарату. Їм властиві риси, що характерні для будь-якого державного органу. Але одночасно вони мають і відмінності, спричинені сутністю та особливостями державного управління інвестиційною діяльністю органи виконавчої влади, до функцій яких належить управління інвестиційною діяльністю[60, с.79].

Положення щодо державного регулювання інвестиційною діяльністю містяться в чинному законодавстві. З метою захисту суспільних інтересів в процесі здійснення інвестиційної діяльності як різновиду господарської діяльності статтею 13 Конституції України передбачається забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України, у яку запроваджуються ринкові елементи господарювання[58, с.225].

Державне регулювання у сфері інвестиційної діяльності здійснюється за допомогою системи органів:

1) універсальних – опікуються не лише сферою інвестування, а в цілому економікою країни або окремих її регіонів;

спеціально уповноважених – створюються для здійснення окремих функцій щодо державного регулювання в окремих сферах інвестування і – відповідно – економіки[39, с.15].

До першої групи органів державного регулювання належать:

1) на загальнодержавному рівні – Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України (нормативне регулювання, затвердження загальнодержавних цільових програм, що передбачають інвестування певних галузей економіки чи певних категорій об’єктів);

на республіканському рівні – Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів АРК (управління республіканськими інвестиціями);

на регіональних рівнях – місцеві державні адміністрації; органи місцевого самоврядування (управління комунальними інвестиціями).

Друга група включає численні органи та організації, спеціально створені для виконання окремих функцій щодо державного регулювання в певних сферах інвестування (капітальне будівництво – Держбуд України, інноваційне інвестування – Міністерство освіти та науки України, спільне інвестування на ринку цінних паперів та корпоративне інвестування з використанням випуску цінних паперів – державна комісія з цінних паперів та фондового ринку) або щодо певних аспектів інвестування (дотримання в процесі інвестування: а)вимог антимонопольно-конкурентного законодавства – Антимонопольний комітет України; б) порядку надання фінансових послуг та забезпечення заходів щодо запобігання відмиванню коштів,отриманих злочинним шляхом,– Нацбанк України, державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України; в) врахування державних інтересів при наданні фінансового сприяння суб’єктам інвестування – Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Державне казначейство; г) та ін.)[22,