Регулювання інвестиційних відносин здійснюється за допомогою методів, притаманних господарському праву, що пов’язано з організаційно-майновим характером цих відносин, поєднанням у них публічних та приватних інтересів.

3. Україна одержала законодавство про інвестиційну діяльність і про іноземні інвестиції в порядку правонаступництва держав від радянського режиму «перебудови», де ще не було достатньою мірою врегульовані питання інвестиційних відносин. Проте, з розвитком суспільства і ринкових відносин, а також з проголошенням Україною незалежності вітчизняне законодавство пішло шляхом створення комплексних нормативно-правових актів з метою правового регулювання інвестиційних відносин.

4. Серед загальних тенденцій формування вітчизняного законодавства – зміцнення законодавчого пріоритету, що цілком природно для спроби побудувати правову державу, в тому числі шляхом наділення норм, що мають ключове значення для тих чи інших суспільних відносин, вищою юридичною силою. В цьому контексті слід звернути увагу на той факт, що правовий режим комплексу суспільних відносин з приводу інвестування з України визначається не законами, а низкою підзаконних нормативно-правових актів, що в сучасних умовах є неприпустимим.

На основі законодавства має бути створене сприятливе правове середовище , яке забезпечує сукупність свобод і прав вітчизняних суб’єктів і їх іноземних партнерів у виборі видів господарської діяльності, її організаційних форм; у призначенні і використанні джерел фінансування , доступ до ресурсів, право володіння і розпорядження коштами виробництва. Розробка системи законів має бути спрямована на функціонування саморегуляції ринку.

В Україні для регулювання інвестиційних відносин уже створена законодавча система, яка включає Конституцію, як основний закон, і комплекс законодавчих і нормативних актів. Разом з тим відсутність відповідних пріоритетів і логічної їх послідовності знижує регулюючий вплив законодавства і ускладнює його використання. Особливої актуальності набуває очевидна потреба в прискоренні і завершенні роботи законодавчих органів з підготовці необхідної правової бази, що регламентуватиме процес інвестування в економіку України, створенні кодифікованого правового документа, який буде регулювати інвестиційні відносини в окремих галузях господарства та бізнесу.

5. Вплив держави на інвестиційну діяльність здійснюється шляхом державного регулювання та державного управління цією діяльністю.

Державне регулювання – це вид діяльності держави, що полягає в здійсненні нею управлінського, тобто організуючого впливу на ті сфери і галузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави шляхом використання повноважень виконавчої влади. Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності та контроль за її здійсненням усіма інвесторами й учасниками інвестиційної діяльності.

Форма державного управління інвестиційної діяльністю – це юридично впорядкована діяльність конкретних суб’єктів управління по здійсненню певних дій, необхідних для успішної реалізації закріплених за ними функцій управління інвестиційною діяльністю.

Державне управління інвестиційною діяльністю визначається як підзаконна, юридично-владна виконавча та розпорядча діяльність відповідних органів виконавчої влади по здійсненню покладених на них функцій управління, необхідних у процесі управління економічним розвитком країн.

6. Державне управління інвестиційною діяльністю здійснюється на підставі певних принципів, які спрямовані на забезпечення ефективного залучення та використання інвестицій. Державне управління в сфері інвестування виконує притаманні йому функції, що мають характерні ознаки та особливості. Кожна функція управління забезпечує окремий аспект інвестиційної діяльності і має своє специфічне призначення.

Державне управління інвестиційною діяльністю здійснюється відповідними державними органами. Ними є органи виконавчої влади, які утворюють систему органів управління. Кожен з цих органів виконує покладені на нього законодавством спеціальні функції та завдання.

7. Для забезпечення розвитку інвестиційної діяльності в Україні законодавством встановлюються гарантії та охорона прав суб’єктів інвестування, а також захист інвестицій. Предметом захисту виступають суб’єктивні права та охоронювані законом інтереси суб’єктів інвестиційних правовідносин. Захист прав та інтересів суб’єктів інвестування здійснюється шляхом застосування відповідних форм, засобів та способів захисту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996р. (із змінами станом на 01.01.2009р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003р. // Голос України. – 2003. – 14 березня.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. // Голос України. – 2003. – 12-13 березня.

4. Закон України від 18.09.1991р. «Про інвестиційну діяльність»// Відомості Верховної Ради України. – 1991.- № 47. – Ст. 646.

5. Закон України від 26.11.1993р. «Про Антимонопольний комітет України» // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 36; 1995. - № 14. – Ст. 90.

6. Закон України від 19.03.1996р. «Про режим іноземного інвестування» // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.

7. Закон України від 30.10.1996р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 51. – Ст. 292.

8. Закон України від 12.07.2001р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.

9. Закон України від 10.01.1999р. «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 12-13. – Ст. 80.

10. Основи законодавства про інвестиційну діяльність// Відомості Верховної Ради СССР. – № 51. – Ст. 1109.

11. Авер’янов В. Б. Державне управління в Україні: Навчальний посібник. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 1999. – 288 с.

12. Авер’янов В. Б. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та