розкриває поняття «інвестиції» (ст. 1), «інвестиційна діяльність» (ст. 2);

визначає об’єкти інвестування (ст. 4);

дає визначення понять «суб’єкти інвестиційної діяльності», «інвестор» (ст.5), закріплює їх основні права (ст. 7) та обов’язки (ст. 8);

визначає правові форми державного регулювання у сфері інвестування (ст. 12);

закріплює державні гарантії прав суб’єктів інвестиційної діяльності (ст. 18) та захисту інвестицій (ст. 19)

Важливу роль відіграють і підзаконні нормативно-правові акти, що визначають концепцію інвестиційної політики держави та основні її напрями, з врахуванням соціально-економічної ситуації та основні її напрями, з врахуванням соціально-економічної ситуації в країні, стану інвестування та потреб в певних видах та формах інвестування. Це – Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.1995р. №384), Указ Президента України від 12.07.2001р. №512/2001 «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні», прийнята відповідно до цього Указу постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1801 «Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002 – 2010 роки» та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09. 09. 2002 р. №440-р «Про схвалення плану заходів щодо виконання Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002 – 2010 роки».

Друга частина включає нормативні акти , що регулюють певні види, форми інвестування, встановлюють спеціальні режими інвестування, визначають особливість організації та здійснення інвестиційної діяльності на певних територіях (зонах), щодо певних об’єктів, за участю певних суб’єктів. Особлива частина спеціального інвестиційного законодавства складається з таких інститутів:

корпоративне інвестування;

капітальне будівництво;

інноваційне інвестування;

іноземне інвестування;

приватизаційне інвестування;

інвестування на територіях пріоритетного розвитку та у спеціальних (вільних) економічних зонах;

концесійне інвестування;

лізингове інвестування;

спільне інвестування[22, c.32-34].

Слід сказати, що в цілому в Україні створено правові засади здійснення інвестиційної діяльності, але деякі законодавчі акти потребують змін та доповнень. Серед загальних тенденцій формування вітчизняного законодавства – зміцнення законодавчого пріоритету, що цілком природно для спроби побудувати правову державу, в тому числі шляхом наділення норм, що мають ключове значення для тих чи інших суспільних відносин, вищою юридичною силою. В цьому контексті слід звернути увагу на той факт, що правовий режим комплексу суспільних відносин з приводу інвестування з України визначається не законами, а низкою підзаконних нормативно-правових актів, що в сучасних умовах є неприпустимо[28, с.115].

З метою дотримання ідеального для економіки країни балансу між позитивними і негативними функціями іноземного капіталу держава повинна здійснювати регулювання цих процесів, у тому числі шляхом створення належного, внутрішньо узгодженого правового поля[28, с.64].

Чисельність нормативних актів, що видаються для регулювання інвестиційних відносин, велика кількість органів, уповноважених видавати такі акти, створюють масив несистематизованих та невпорядкованих актів. Цей масив не має у своїй основі системоутворюючого акту (деякою мірою цю прогалину заповнює Закон України «Про інвестиційну діяльність»), який потрібний для того, щоб:

зробити інвестиційне законодавство зручним для практичного застосування;

створити стійку і взаємопов’язану ієрархію актів, у якій, виходячи з основної регламентації, можна було б отримати точні дані щодо вирішення питання в підзаконному нормуванні;

в ієрархії нормативного регулювання витримати вимоги послідовної відповідності актів нижчого рівня актам вищого рівня.

Ці проблеми можуть бути вирішені тільки шляхом кодифікації інвестиційного законодавства. І саме тому заслуговує на підтримку думка про доцільність розробки та прийняття Інвестиційного кодексу України[58, с.57-58].

На основі законодавства має бути створене сприятливе правове середовище , яке забезпечує сукупність свобод і прав вітчизняних суб’єктів і їх іноземних партнерів у виборі видів господарської діяльності, її організаційних форм; у призначенні і використанні джерел фінансування , доступ до ресурсів, право володіння і розпорядження коштами виробництва. Розробка системи законів має бути спрямована на функціонування саморегуляції ринку.

В Україні для регулювання інвестиційних відносин уже створена законодавча система, яка включає Конституцію, як основний закон, і комплекс законодавчих і нормативних актів. Разом з тим відсутність відповідних пріоритетів і логічної їх послідовності знижує регулюючий вплив законодавства і ускладнює його використання. Особливої актуальності набуває очевидна потреба в прискоренні і завершенні роботи законодавчих органів з підготовці необхідної правової бази, що регламентуватиме процес інвестування в економіку України, створенні кодифікованого правового документа, який буде регулювати інвестиційні відносини в окремих галузях господарства та бізнесу.

РОЗДІЛ ІІІ. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТУВАННЯ ТА ЗАХИСТ ІНВЕСТИЦІЙ

3.1.Поняття та форми державного регулювання і державного управління інвестиційною діяльністю

Особливої уваги в Україні потребує створення позитивного іміджу освіченості, професіоналізму, високої кваліфікації, що важливо в умовах модернізації суспільства. Одним з перспективних напрямів вирішення цього завдання є удосконалення інвестиційної політики як важливого компонента конкурентної політики, підтримки національної конкурентоспроможності. Зростання впливу інтелектуального фактора на ринкову економіку пов’язано із запровадженням ефективних форм макроекономічного регулювання, об’єктивації інституційних засад та раціонального поєднання ринкових механізмів з державним регулюванням, економічних механізмів господарювання – з механізмами державного управління[13, с.9].

На сучасному етапі держава намагається створити цілісну програму соціально-економічного розвитку, реформувати економіку, забезпечити необхідні механізми господарювання, відповідну фінансово-бюджетну та грошову систему.

Разом з цим сфера безпосереднього державного управління економікою сьогодні звужується. Важливим інструментом державного регулювання економікою, як і державного управління в цілому, є право. Україна, як суверенна держава зробила значні кроки у створенні своєї власної цілісної правової системи. За останні роки Верховною Радою України прийнято багато законів, які регулюють відповідні відносини, пов’язані з власністю, підприємництвом, банківською, інвестиційною та зовнішньоекономічною діяльністю, оподаткуванням, захистом прав споживача, здійсненням валютної політики, приватизацією тощо.

Вплив держави на інвестиційну діяльність здійснюється шляхом державного регулювання та державного управління цією діяльністю, які не слід ототожнювати. Державне