Регулювання інвестиційної діяльності, безсумнівно, повинно враховувати характерні риси (ознаки) цієї діяльності. Перелік та конкретний зміст таких ознак є дискусійними з огляду на надмірну лаконічність визначення інвестиційної діяльності у ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (як сукупності практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій). С. Теньков констатує тавтологічність легального визначення інвестиційної діяльності і вказує, що прийнятна, з огляду на потреби судової практики, дефініція цієї діяльності відсутня[53, с.177]. В.В. Поєдинок вважає принципово важливою рисою (ознакою) інвестиційної діяльності, яку слід брати до уваги при визначенні цілей та вибору засобів регулювання останньої інвестиційний ризик[44, с.72-73].

При здійсненні державного регулювання інвестиційною діяльністю необхідним є поєднання державного регулювання та економічної свободи суб’єктів інвестиційної діяльності, саморегулювання, тобто соціально-орієнтоване, публічно-правове регулювання. Державне регулювання – це один із напрямків державного впливу на розвиток інвестиційних процесів, поряд із плануванням, стимулюванням, контролем, моніторингом та державним протекціонізмом. Державне регулювання як елемент системи державного впливу на інвестиційну діяльність реалізується шляхом використання регулятивних повноважень, які надані державним органам. Регулювання та відповідні його організаційно-правові засоби належать до системи державного впливу на інвестиційну діяльність і на економіку взагалі методами безпосереднього державного контролю та опосередкованими контрольними механізмами.

Державне регулювання інвестиційною діяльністю ґрунтується на законодавстві, яке має переважно імперативний характер. Узагалі державне регулювання інвестиційною діяльністю розуміється як форма державного впливу на інвестиційну діяльність, який здійснюється винятково державними органами і спрямований на певне звуження можливостей вибору того чи іншого варіанта поведінки суб’єктів, а також на коригування їх поведінки шляхом застосування норм, що забезпечуються юридичною відповідальністю.

Наскільки важливе значення має законодавче регулювання для вирішення складних проблем економічного розвитку свідчить, зокрема, досвід створення та розвитку правових умов іноземного інвестування. Залучення іноземних інвестицій є одним із суттєвих засобів фінансування виробничого, соціально-економічного та науково-технічного розвитку держави[11, с.183-186].

Хоча державне регулювання інвестиційної діяльності ґрунтується на законодавстві, проте не вичерпується ним, оскільки це складний багатогранний процес, що охоплює цілий комплекс різних організаційно-правових засобів. Самі по собі правові засоби, закріплені в чинному законодавстві, не можуть забезпечити інвестиційну діяльність без відповідного високоякісного механізму їх застосування на практиці, що передбачає наявність певної організаційної структури, повноважень відповідних органів, підготовку кадрів тощо. Для досягнення організованості правових засобів недостатньо лише нормативної регламентації, важливе їх належне застосування, що неможливо без належного функціонування державних органів, які застосовують правові засоби[30, с.254-262].

Інвестиційна діяльність є суспільно корисною діяльністю, але інвестори, здійснюючи її з метою отримання прибутку, не завжди враховують суспільні інтереси – суспільства в цілому, територіальної громади, окремих верств населення тощо стосовно безпечних і належних умов життя, праці, харчування. Прагнучи отримати максимальний прибуток, інвестори можуть порушувати при цьому вимоги щодо якості продукції, робіт, послуг, які надаються іншим; збереження довкілля, раціонального використання природних ресурсів; дотримання умов містобудування; дотримання норм антимонопольного законодавства; підтримання конкурентного середовища на ринку інвестицій та утримання від недобросовісної конкуренції тощо.

Забезпечити здійснення інвестиційної діяльності з урахуванням суспільних інтересів у масштабі країни спроможна лише держава як виразник таких інтересів. У зв’язку з цим українським законодавством передбачається державне регулювання інвестиційної діяльності.

Державне регулювання – це вид діяльності держави, що полягає в здійсненні нею управлінського, тобто організуючого впливу на ті сфери і галузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави шляхом використання повноважень виконавчої влади[12, с.260].

Найважливішою характеристикою управління, що визначає його призначення, є його мета. А тому державне управління і здійснюється задля певних досягнень у тій чи іншій сфері (галузі) діяльності. Державне управління інвестиційною діяльністю здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, державними і регіональними програмами розвитку народного господарства, державним і місцевими бюджетами, а також обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності, що передбачені бюджетами[47, с.15].

Державне управління інвестиційною діяльністю розглядається як складова частина державного управління економікою країни. У сфері управління інвестиційною діяльністю можна виділити загальні та спеціальні форми державного управління інвестиційною діяльністю.

Форми управління – це зовнішній вияв конкретних дій, які здійснюються органами виконавчої влади для реалізації поставлених перед ними завдань[58, с.219].

Форма державного управління інвестиційної діяльністю – це юридично впорядкована діяльність конкретних суб’єктів управління по здійсненню певних дій, необхідних для успішної реалізації закріплених за ними функцій управління інвестиційною діяльністю [40, с.126].

Форми управлінської діяльності визначаються характером відносин у сфері управління інвестиційною діяльністю. Вони складаються в процесі виконавчої та розпорядчої діяльності уповноважених органів виконавчої влади. Управлінська діяльність викликає різні наслідки: одні дії призводять до юридичних наслідків, інші не призводять.

При здійсненні державного управління інвестиційною діяльністю застосовуються правові та неправові форми. Правові форми – це діяльність органів управління, пов’язана з виданням правових актів, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки, тобто зумовлюють виникнення, зміну або припинення відповідних правовідносин між суб’єктом і об’єктом управління.

Чинним законодавством передбачені такі форми державного управління інвестиційною діяльністю, як:

законодавча (прийняття актів інвестиційного законодавства);

дозвільна (видача ліцензій та дозволів на здійснення певних видів інвестиційної діяльності);

реєстраційна (реєстрація суб’єктів інвестиційної діяльності);

контрольна (контроль за дотриманням суб’єктами інвестиційної діяльності приписів чинних нормативних актів, стандартів; за діяльністю суб’єктів);

обмежувальна (заборона чи