оперативно-господарські санкції у вигляді: відмови покупця від прийняття і оплати поставлених товарів у разі поставки товарів неякісних (більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном – ч. 5 і 7 ст. 268 ГК України) чи некомплектних (ч. 3 ст. 270 ГК України); дострокового розірвання договору поставки та ін.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного можна сформулювати ряд висновків:

1. На виконання договору поставки товарів для державних потреб поширюються загально-цивілістичні принципи виконання зобов’язань. Принцип реального виконання зобов’язання щодо договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням зберігає свою актуальність, оскільки Неналежне виконання умов договору його виконавцем та відшкодування ним збитків замість виконання обов’язку в натурі призводить до проведення державним замовником повторного тендеру на виконання певних робіт, так як потреба в них для держави залишається, що тягне за собою великі витрати. Звичайно, для державного замовника в даній ситуації найбільш прийнятним було б виконання обов’язку в натурі (виконання поставок товарів, що становлять предмет договору) там, де це технічно можливо, і тільки там, де це неможливо або з тих чи інших причин недоцільно, задовольнятися іншими засобами.

2. В контексті належного виконання зобов’язань розглядається недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов’язання і односторонньої зміни умов договору. На нашу думку, порядок зміни чи розірвання державного контракту не потрібно виокремлювати із загального порядку зміни або розірвання договорів, який встановлений ст. ст. 651 – 654 ЦК України. Тому п. 7 ст. 2 Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» слід викласти в такій редакції: «Зміна або розірвання державного контракту допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом, у порядку, передбаченому ГК України».

3. Невиконання чи неналежне виконання державного підрядного контракту характеризується можливістю застосування сторонами оперативних санкцій. У роботі здійснено класифікацію мір оперативного впливу виходячи із аналізу норм чинного законодавства на прикладі будівельних робіт, оскільки вони характеризуються найбільшою складністю з поміж інших видів робіт (послуг), які виконуються за державними контрактами. Таким чином, засоби оперативного впливу можна диференціювати по їх зв’язку із: прострочкою здійснення будівельних робіт підрядником; недоліками при здійсненні поставок товарів для державних потреб; прострочкою оплати робіт державним замовником тощо, якщо таке передбачено договором.

4. Неустойка при забезпеченні державних потреб повинна мати штрафний характер і не стосовно окремих порушень зобов’язань чи до однієї із сторін, а в цілому, оскільки відповідальність за порушення договірних зобов’язань у сфері забезпечення державних потреб повинна бути підвищеною. Саме тому, потрібно узгодити норми ЦК, ГК та Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» і внести зміни до зазначених законодавчих актів, закріпивши у відповідних статтях загальне правило про штрафну неустойку.

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного дослідження в дипломній роботі сформульовано низку висновків, які спрямовані на розвиток науки господарського права України та вдосконалення юридичної практики укладення, виконання та припинення договорів поставки товарів для державних потреб.

1. Державне замовлення слід розглядати як підставу для укладення державного контракту. Воно повинно містити взаємовигідне партнерство, конкретизуючи це партнерство в договорі. Його основні умови необхідно ще до укладення договорів узгоджувати як з виробниками товарів (робіт, послуг), так і з відповідними органами управління, з метою реального і повного виконання. Саме задля реалізації державного замовлення замовник укладає державні контракти.

2. Досліджувані нами договірні зобов’язання виникають на підставі складного юридичного складу: прийняття адміністративного акту, оголошення результатів конкурсу та укладення договору поставки товарів для державних потреб. Саме цей юридичний склад і зумовлює певні особливості цих договорів. Але в кінцевому результаті взаємовідносини сторін у цьому зобов’язальному правовідношенні врегульовуються договором поставки товарів для державних потреб, який ними укладений і є тим публічно-правовим началом.

3. Державний контракт на поставку товарів для державних потреб є угодою сторін та за своїм змістом являє собою господарсько-правовий договір із специфічними рисами. Такі риси цього договору не виводять його за рамки господарсько-правового.

4. Державні контракти (договори) на поставку товарів, виконання робіт чи надання послуг хоч і відносяться до різних типів і видів господарсько-правових договорів, їх об’єднують певні особливості, зокрема:

однією із сторін державного контракту - державним замовником - є уповноважені державою органи державної влади чи органи місцевого самоврядування;

метою організації та виконання таких договірних відносин є задоволення потреб держави; джерело фінансування – це кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти державних цільових фондів, фондів соціального страхування, кошти Пенсійного фонду України, державні кредитні ресурси;

укладенню державного контракту в більшості випадків передує конкурсний відбір виконавців державного замовлення, який здійснюється шляхом оцінки тендерних пропозицій, поданих учасниками процедури закупівлі, та