конституційно-правового забезпечення демократичного розвитку міжнаціональних (національно-етнічних) взаємовідносин та досягнення толерантного співіснування. Вказана теорія базується на безумовному визнанні права особи на вільне національно-етнічне самовизначення, вільний національно-етнічний розвиток та збереження національної самобутності. До головних складових елементів зазначеної теорії, на думку здобувача, відносяться передусім: категорії “міжнаціональні (національно-етнічні) відносини”, “конституційно-правовий статус національних меншин”, та деякі інші; засадничі ідеї (принципи) співіснування національних меншин між собою та з титульною нацією, основи правового регулювання міжнаціональних (національно-етнічних) відносин; вчення про право на вільну національно-етнічну самоідентифікацію як визначальний чинник міжнаціональної злагоди в суспільстві, про право на національно-культурну автономію тощо. У результаті проведеного дослідження дисертантом доведено необхідність врахування націо-на-льно-етнічного чинника у правовому регулюванні, сформульовано висновки, узагальнення і рекомендації та внесено конкретні пропозиції по удосконаленню вітчизняного законодавства, спрямовані на оптимізацію правового регулювання міжнаціональних (національно-етнічних) відносин в Україні.
Вирішення міжнародного конфлікту – тривалий процес, який часто вимагає одночасного задоволення сформульованих вище вимог. На практиці лише обмежене коло конфліктів піддається такому врегулюванню, часто в тих випадках, коли попереднє протікання конфлікту вже змінило структуру відносин, значно послабивши його сторони. Але таке, «природне», вирішення часто стає неприйнятним, оскільки в його ході яскраво проявляються дисфункції конфлікту, його негативні, руйнівні особливості. Тому світове співтовариство, окремі держави та міжнародні організації шукають засобів ефективніше втручатися в протікання конфліктів, сприяючи їх врегулюванню. Часто таке втручання стає предметом дискусій, оскільки вирішуючи один конфлікт, здатне створити новий. Вирішення міжнародних конфліктів багато в чому залишається справою «спроб та помилок»
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Кимлічка Вілл. Лібералізм і права меншин. – Харків: Центр освітніх ініціатив, 2001. – С. 15.
2. Загальна декларація прав людини / Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К.: “Юрінформ”, 1992. – С. 18-24.
3. Декларация о правах лиц, принадлежащих к национальным или этническим, религиозным и языковым меньшинствам. Принята резолюцией 47/135 Генеральной Ассамблеи // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – С. 109-113.
4. Документ Копенгагенского совещания Конференции по человеческому измерению СБСЕ // Там само. – С. 653-664.
5. Рамочная конвенция о защите национальных меньшинств // Там само. – С. 634-640.
6. Декларація принципів толерантності. Схвалена Генеральною конференцією ЮНЕСКО на 28 сесії в Парижі 16 листопада 1995 року // Шлях освіти. – 1999. – № 2. – С. 2-4.
7. Гончаренко О.М., Бодрук О.С., Лисицин Е.М. Социально-экономические и экологические аспекты национальной безопасности // Нар. армія. - 1992. - 19 серп. В.О.Врадій та ін. - К.: Вид. Ін-ту світ. економіки і міжнар. відносин, 1993. - 120 с.
8. Білоцький С. Міжнародно-правове забезпечення миротворчих операцій НАТО, ООН та ЄС в Македонії// Український часопис міжнародного права. — 2003. — № 3. — С. 21.
Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник для вузов. - 2-е изд., перераб., доп. – Москва: ЮНИТИ, 2002
Боженко В.А. Определение понятия «конфликт» // Вестн. РУДН. Сер. Юрид. науки. - 2000. - N . - С.143-147
Козер Л. Функции социального конфликта / Пер. с англ. О.Назаровой; Под общ ред. Л. Ионина. - Москва: Идея-Пресс, 2000