9 NATO. Operation Essential Harvest [Електронний ресурс]. — Режим доступу: operations/skopje/harvest.htm.

невизначеним в Резолюції терміном існування. Мета операції полягала у забезпеченні проведення силами НАТО тримісячної операції з додаткової охорони 120 цивільних спостерігачів від ОБСЄ13 і ЄС, з можливістю продовження місії за згодою сторін.

Сили НАТО були зобов’язані зберігати нейтралітет і утримуватись від застосування зброї (зброю можна застосовувати лише для самооборони або термінового звільнення спостерігачів з-під влади третіх осіб), однак повинні евакуювати спостерігачів ЄС і ОБСЄ з небезпечних районів у разі виникнення загрози їхньому здоров’ю або життю, при необхідності навчати їх діям в мінонебезпечних районах. Статус військовослужбовців НАТО, що брали участь у цій та попередній операціях, визначався як такий, що за рівнем привілеїв та імунітетів відповідає статусу членів дипломатичного персоналу згідно з Віденською конвенцією про право дипломатичних зносин 1961 року.

Головна відповідальність за безпеку міжнародних спостерігачів згідно з Резолюцією 1371 (2001) та Планами операції “Бурштиновий лис” покладався на Македонію14 . 15 грудня 2002 року, беручи до уваги стабільність в країні, прохання Президента Македонії про продовження миротворчої присутності НАТО і розширення його мандата, Північноатлантична Рада прийняла рішення про проведення миротворчої операції “Союзницька гармонія”. Мета цієї місії булла подвійною: окрім забезпечення безпеки міжнародних спостерігачів було створено консультативні підрозділи, що допомагали уряду Македонії взяти в свої руки контроль над ситуацією в галузі безпеки по всій території країни та проводити реформування армії Македонії15 . Керівництво операції перейшло до створеної 1999 року місії НАТО в м. Скоп’є, чисельність контингенту НАТО складала 450 військовослужбовців європейських країн-членів НАТО. Одночасно між НАТО і Європейським Союзом почалися переговори про передачу керівництва операцією до ЄС16 . На Барселонському самміті 16 березня 2002 року країни-члени ЄС заявили про готовність до 26 жовтня 2002 року перебрати на себе ведення операцією в Македонії. Але через суперечку в Північноатлантичній Раді між Грецією і Туреччиною, яка не є членом ЄС, операція ЄС не могла розпочатися. Крім того, існували побоювання про нездатність оперативного планування в ЄС незалежно від НАТО, про відсутність чітко визначеної ланки командних правил і процедур всередині ЄС і потенційні ризики дублювання, які можуть завадити місії, бо операція НАТО “Бурштиновий лис” (пізніше “Союзницька гармонія”) були інтегровані в структури КФОР і використовували її ресурси17 .

У підсумку 17 березня 2003 року Північноатлантична Рада прийняла рішення про закінчення миротворчої операції НАТО “Союзницька гармонія” і того ж дня між НАТО і Європейським Союзом шляхом обміну листами було укладено угоду про ліквідацію миротворчої місії НАТО і передачу її повноважень миротворчій місії ЄС. 31 березня 2003 року відбулася фактична передача миротворчої місії в Македонії від НАТО до ЄС. Рішення про проведення першої миротворчої операції під керівництвом Європейського Союзу — “Конкордія” було прийнято на засіданні Ради ЄС 27 січня 2003 року18 . Правові основи такого рішення закладені в ст. ст. 14, 25, 26 та 28 (3) Маастрихтської Угоди про Європейський Союз від 7 лютого 1992 року19 , що є статутним документом ЄС і розвиває спільну зовнішню політику і політику безпеки ЄС. Крім того, це рішення ґрунтувалося на “рішенні Саміту ЄС у Копенгагені від 12-13 грудня 2002 року (п. 7), … Резолюції 1371 (2001) РБ ООН (п.4), … письмовому проханні Президента Македонії від 17 січня 2003 року щодо проведення миротворчої місії ЄС (п. 5)”20. Термін дії цієї операції було встановлено в шість місяців, але на прохання уряду Македонії його було продовжено до 15 грудня 2003 року21 . Участь в операції брали 350 військовослужбовців з 27 країн (головним чином учасників Єврофорс), в тому числі країн-претендентів в члени ЄС (Словенії, Естонії, Литви, Латвії) і не членів ЄС (Канади, Норвегії, Туреччини). У разі різкого погіршення ситуації передбачалося залучення бельгійських підрозділів, а у виняткових випадках — підрозділів КФОР. Більшість учасників операції складали французькі військовослужбовці, оперативне керівництво операцією здійснювало Єврофорс, при цьому залишався міцний зв’язок з НАТО. Мета операції “Конкордія” була подібною до операції “Бурштиновий лис”: забезпечення безпеки спостерігачів ЄС і ОБСЄ в Македонії; надання допомоги у втіленні умов Охрідських домовленостей 2001 року; патрулювання кордону з метою допомоги місцевим прикордонникам не допустити проникнення озброєних груп в Македонію з території Косово22 . Правовий аналіз наведених фактичних даних дає можливість підвести ряд важливих підсумків.Сучасне міжнародне право створює широкі можливості для використання переваг регіональних організацій у галузі мирного врегулюванні міжнародних конфліктів. Підставою для розгляду міжнародного спору в рамках регіональної організації може бути звернення держави — члена цієї організації або ініціатива Ради Безпеки ООН. Механізм вирішення спорів (конфліктів) регіональними міжнародними організаціями, на відміну від судового розгляду, носить переважно політичний характер, але й він діє у відповідності з міжнародним правом. Устав ООН визначив, що вирішення міжнародних спорів потрібно здійснювати “у відповідності з принципами справедливості і міжнародного права” (ст. 1). Формат регіональних організацій дозволяє прискорювати процес запровадження нових процедур врегулювання, а також більш повно користуватися правовими механізмами реалізації міжнародно-правових норм і вирішення спорів. Політична процедура передбачає в значній мірі погоджувальний характер та направлена на зближення позицій сторін. Кожна міжнародна організація має свою специфіку вирішення спорів, правовий порядок яких обумовлений їхніми статутами. Розглядаючи конфлікти, міжнародні організації ні в якій мірі не зменшують значення інших засобів вирішення спорів, більш того,