Магістерська робота

Юридичні особи як суб’єкти права власності

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3-5

Розділ I

Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин

1.1.Поняття та ознаки юридичних осіб………………………………….6-16

1.2.Становлення та розвиток юридичних осіб : історико-правовий аспект……………………………………………………………………………....17-22

1.3.Види юридичних осіб…………………………………………………...23-28

Висновок розділу I…………………………………………………………28-29

Розділ II

Поняття, суть та зміст права власності юридичних осіб

2.1.Зміст права власності…………………………………………………..30-34

2.2.Умови набуття і припинення права власності……………………...35-40

2.3.Захист права власності…………………………………………………41-45

2.4.Співвідношення норм Цивільного та Господарських кодексів України щодо власності юридичних осіб………………………………………………………………………………….46-52

Висновок розділу II………………………………………………………..52

Розділ III

Право власності юридичних осіб

3.1.Загальні положення…………………………………………………….53-67

3.2.Право власності кооперативів………………………………………..68-72

3.3.Право власності господарських об’єднань………………………….73-77

3.4.Право власності господарських товариств…………………………78-87

3.5.Власність об’єднань громадян………………………………………..88-99

Висновок розділу III………………………………………………….......99-100

Висновки…………………………………………………………………..101-102

Список використаних джерел та літератури…………………………103-108

Вступ

Актуальність теми дослідження. Трансформаційні соціально-економічні процеси, що відбуваються в нашій державі, зумовлюють необхідність широкого і докорінного реформування національного законодавства, а разом з тим й нового осмислення юридичної сутності та значимості його правових понять і категорій. Так, ще порівняно недавно зміст більшості договорів, які укладалися між соціалістичними організаціями, обумовлювався державними плановими актами, а сьогодні цей правовий феномен виражає узгоджене волевиявлення двох і більше учасників майнового обороту, що скероване на досягнення мети, яка відповідає діючому правопорядку, та встановлює, змінює і припиняє їх права та обов’язки. Вказана правова конструкція дозволяє застосовувати найбільш ефективний спосіб організації господарської діяльності – саморегулювання, оскільки учасники цих відносин, будучи власниками, на свій розсуд володіють, користуються і розпоряджаються належним їм майном, а договір забезпечує їм право вільно узгоджувати і реалізовувати власні інтереси й цілі та визначати необхідні дії для їх досягнення. Отож, в умовах ринкового господарства договір є одним із основних регуляторів економічних відносин, найбільш доцільною та адекватною формою їх опосередкування, з допомогою якої вони набувають об’єктивно необхідного цивільно-правового оформлення і закріплення. Значимість договору безпосередньо відображена в новому Цивільному кодексі України, де серед інших підстав виникнення цивільних прав і обов’язків названо договір, а свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства. Тому актуальними є вивчення з нових доктринальних позицій договору як юридичного факту, що лежить в основі набуття права власності, та комплексне наукове дослідження цивільно-правових договорів, правовим результатом укладення яких є набуття цього найбільш повного речового права, зокрема у спектрі з’ясування особливостей передачі майна у власність.

Дослідження інституту юридичної особи набуває особливої актуальності, оскільки юридична особа стала способом втілення певних економічних, політичних та соціальних інтересів держави, громадян та різних соціальних груп. Упродовж останніх років в Україні прийнято значну кількість нормативних актів, які визначають правовий статус окремих видів юридичних осіб. Тому логічним продовженням цього процесу повинно бути встановлення сталої та замкненої системи юридичних осіб у Цивільному кодексі України.

Актуальність теми зумовлена необхідністю дослідженням юридичної особи як набувача майна у вказаних договірних конструкціях. Юридична особа є самостійним учасником цивільних відносин, існує незалежно від фізичних осіб, які її утворили, і є суб’єктом права приватної власності.

Мета і завдання магістерської роботи. Метою роботи є комплексний аналіз правового рерулювання договірних зобов’язань з передачі юридичній особі майна у власність й розробка на цій основі науково-теоретичних рекомендацій та доповнень до законодавства України.

Відповідно до основної мети було поставлені такі завдання: дослідити цивільну правосуб’єктність юридичної особи та сформулювати поняття юридичної особи як суб’єкта цивільних правовідносин; уточнити особливості здійснення юридичною особою права власності; визначити підстави набуття і припинення права власності в контексті нового Цивільного кодексу України; дослідити момент набуття юридичною особою права власності за законодавством України; сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання досліджуваних відносин.

Об’єктом дослідження є юридична особа як суб’єкт права власності на майно.

Предметом дослідження є цивільно-правові закономірності правового регулювання відносин між відчужувачем майна і набувачем – юридичною особою з передачі їй майна у власність.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи складають філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. Діалектичний метод пізнання супроводжує весь процес дослідження роботи і дозволив розглянути тенденції розвитку досліджуваних інститутів і цивільних правовідносинаї. У ході написання роботи використано також метод аналізу і синтезу (при формулюванні понять юридичної особи як суб’єкта цивільних правовідносин, правоздатності юридичної особи), формально-юридичний (при аналізі правових явищ, що регулюють відносини з передачі майна у власність, та практики їх застосування), порівняльно-правовий (при порівнянні нормативно-правових актів України та законодавства інших держав).

Теоретичною базою дослідження стали наукові праці українських і російських учених-юристів дореволюційного, радянського і сучасного періодів: М.І. Брагінського, С.М. Братуся, В.В. Вітрянського, О.М. Вінник, О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, А.В. Луць, І.В. Спасибо-Фатєєвої, О.О. Підопригори, Н.О. Саніахметової, Ю.К. Толстого, Є.О. Харитонова, В.С. Щербини, Я.М. Шевченко, Р.О. Стефанчука.

Емпіричною базою дослідження є матеріали практики розгляду та вирішення судами спорів, що пов’язані з передачею юридичній особі майна у власність.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що магістерська робота є дослідженням юридичної особи як суб’єкта права власності в новому Цивільному кодексі України, в якій обґрунтовано нові в теоретичному і важливі в практичному аспекті положення. В результаті проведеного дослідження сформульовано такі основні положення, які виносяться на захист: визначено поняття юридичної особи як самостійного носія цивільних прав і обов’язків, що є організацією, яка створюється в порядку, встановленому законом, шляхом об’єднання осіб та (або) майна для оформлення, здійснення і захисту їхніх інтересів чи інтересів інших осіб, залучення юридично відокремленого об’єднаного ними капіталу в майновий обіг для організації і здійснення господарської (підприємницької) або іншої, незабороненої законом, діяльності; запропоновано сформулювати принцип загальної правоздатності організації як можливість мати майнові й особисті немайнові права та обов’язки, встановлені цивільним законодавством, крім тих, які за