Конституція України сформульована і закріпила норми щодо права власності. право приватної власності вирішується в Конституції крізь призму прав людини. Конституція України,інше законодавство забезпечують гарантію права приватної власності,що проголошується непорушним. Велике значення мають положення ст.14 Конституції , якою, встановлено, що кожен має право володіти,користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. [78;26-29]

Як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, зазначених в цивільному кодексі. Усі юридичні факти, що утворюють правовідносини власності (і відповідно суб'єктивне право власності), можна поділити на первісні та похідні. За первісними способами право власності виникає на річ уперше або незалежно від попередніх власників;за похідними способами право власності виникає у суб’єкта внаслідок волевиявлення попереднього власника.

До первісних способів набуття права власності належать: створення нової речі внаслідок виробничої діяльності (виробництва), переробки речі (специфікації), володіння плодами і доходами, націоналізація, реквізиція, конфіскація, вилучення безгосподарно утримуваного будинку, вилучення безгосподарно утримуваних пам'яток історії і культури, безхазяйне майно, знахідка, скарб, бездоглядна худоба.

Деякі способи характерні для виникнення будь-яких форм власності, наприклад, виробництво, переробка речей, плоди, доходи. Але є й способи, притаманні лише державній власності; націоналізація, реквізиція, конфіскація, вилучення безгосподарно утримуваного будинку або пам'яток історії і культури, знахідка, скарб. Похідними способами набуття права власності визнаються численні цивільні угоди, а також спадкування за законом чи заповітом. Виробництво — один з найпоширеніших способів набуття права власності.

Створення нової речі як у промислових масштабах, так і в одиночному екземплярі, незалежно від форми вчасності, характеризує процес поширеного відтворення. Таким чином, виробнича діяльність виступає підставою (способом) набуття як колективної чи державної (майно виробляється колективами громадян), так і індивідуальної власності (суб'єктом виступає окремий громадянин). [43;69-72]

Специфікація. Цей спосіб набуття права власності охоплює перероблення чужої речі, внаслідок чого створюється нова, або виготовлення нової речі з чужих матеріалів. Якщо переробка має місце із матеріалів власника, який сам здійснює виробничий процес, то питання про власника нової речі не викликає труднощів. Коли ж річ виготовляється з чужих матеріалів або переробляється чужа річ, виникають певні труднощі у визначенні власника, хто їм буде; той, кому належали матеріали (або стара річ), чи той, хто вклав свою працю. Специфікатор (особа, яка переробляє річ) може стати власником нової речі при наявності двох умов одночасно: а) вартість виготовлення речі перевищує вартість матеріалів (або вартості старої речі); б) специфікатор не знав і не повинен був знати, що виготовляє речі з чужих матеріалів, які належать іншій особі.

Якщо специфікатор визнається власником речі, він має повернути цій особі вартість належних їй матеріалів або компенсувати вартість старої речі. Коли ж вартість матеріалів перевищує вартість речі, власником речі визнається власник матеріалів. Він може залишити річ за собою, сплативши витрати на її виготовлення, або відмовитись від неї на користь специфікатора. Але у цивільному законодавстві питання про специфікацію розв'язане лише у ст.155 ЦК Литви. Питанням правового регулювання підстав набуття права власності взагалі та аналізу специфікації приділяли увагу такі вчені, як: Є.В.Васьковський, Т.П.Єфименко,Д.І.Мейер,В.І.Сінайський, Г.Ф.Шершеневич Карнишова Є.М. та ін.. [46]

Інші держави, зокрема Україна, це питання вирішують по аналогії. Плоди і доходи. За загальним правилом, встановленим ст. 133 ЦК України, одержання плодів і доходів є одним із способів набуття права на річ, яка приносить плоди, приплід тварин, доходи її власникам, якщо інше не встановлене законом або договором власника з іншою особою. Але закон у деяких випадках вирішує це питання інакше. Так ст.22 Закону України про власність передбачає, що продукція, вироблена орендарем з використанням орендованого майна, а також одержані від неї доходи, є його власністю. Диспозитивний характер ст. 133 ЦК України дає змогу визначити долю плодів і доходів також угодою між власником речі та іншою особою.

Похідні способи набуття права власності пов'язані з переходом права власності, як правило, з актом розпорядження майном, яке має місце з боку попереднього власника. У науці цивільного права питання похідних способів набуття права власності пов'язується з проблемою правонаступництва. Припинення права власності у відчужувача і виникнення цього права у набувача мають місце, як правило, одночасно на основі одного і того ж юридичного факту: наприклад, договору купівлі-продажу, передачі речі за договором позики тощо.

Отже, при переході права власності виникає правонаступництво. Деякі автори, використовуючи правонаступництво як універсальний критерій для розмежування первісних і похідних способів набуття права власності, до похідних відносять і такі підстави виникнення права власності, як націоналізація, конфіскація, реквізиція, але більшість авторів схиляється до того, що похідними слід визнавати підстави, які залежать від волі попереднього власника. Похідними способами набуття права власності визнаються договори: купівлі-продажу, поставки, дарування, міни, позики. Внаслідок укладення відповідного договору набувач речі стає її власником.

Крім договорів похідним визнається і такий спосіб набуття права власності, як спадкування) незалежно від того, чи є підставою спадкування заповіт або закон. Зауважимо, що при похідних способах набуття права власності на нового власника переходять усі обов'язки, які мав попередній власник майна. Наприклад, якщо за договором купівлі-продажу, дарування або внаслідок спадкування майна, з приводу якого раніше було укладено договір