Способи припинення права власності, як і підстави для його набуття, являють собою юридичні факти, визначені законом. Оскільки виникнення права власності на річ однієї особи у більшості випадків означає припинення права власності на ту саму річ у іншої особи, підстави виникнення права власності одночасно розглядається і як підстави для припинення його. Разом з тим не завжди припинення права власності пов'язане з правонаступництвом і стикається з новим правом власності. Це має місце, наприклад, коли власник повністю вживає належне йому майно (продукти харчування). Аналогічна картина виникає і у разі виробничого вжитку матеріалів. Але якщо при особистому вжитку право власності на річ взагалі припиняється, у разі виробничого вжитку у зв'язку з припиненням права власності на дану річ виникає право власності на нову.

Припинення права власності може мати місце і тоді, коли власник відмовляється від належної йому речі у зв'язку з її непотрібністю (знищення, викидання) або коли має місце загибель речі внаслідок випадкової події стихійного характеру чи протиправних дій інших осіб. Практика знає випадки, коли право власності припиняється у результаті прийняття відповідного акту органами державного управління, наприклад, у разі вилучення худоби при епізоотіях.

Таким чином, підстави припинення права власності поділяють на такі, що залежать, і такі, цю не залежать від волі власника. А. Залежать від волі власника: а) угоди по відчуженню майна або витрати грошових коштів; б) користування майном, внаслідок якого це майно повністю споживається; в) знищення або викидання майна власником. Б. Не залежать від волі власника: а) примусовий продаж або примусове вилучення майна у випадках, передбачених законом; б) загибель майна внаслідок стихійної події або протиправних дій інших осіб; в) набуття майна проти волі власника добросовісним набувачем.

Аналіз змісту норм чинного цивільного законодавства дозволяє класифікувати підстави припинення права власності залежно від волі власника. Аналіз змісту ст.346 ЦК України свідчить, що всі підстави припинення права власності можуть бути поділені на дві групи залежно від волі власника:1)припинення права власності за волею власника;2)припинення права власності поза волею власника.

Добровільне припинення права власності на майно передбачає кілька підстав:

1)відчуження власником свого майна іншим особам;

2)використання власником майна за прямим призначенням і у зв’язку з цим-його знищення;

3)добровільна відмова власника від свого майна.

Для всіх названих підстав важливим є принцип добровільності припинення права власності. Це означає, що власник майна втрачає право власності тільки при свідомому та добровільному волевиявленні. При цьому власник майна вчиняє юридично значимі дії(укладення договору, оголошення про відмову від майна) і фактичні дії (передача речі, безпосереднє споживання речі, здійснення дій, що свідчать про відмову від права права власності. [80]

Таким чином,добровільне припинення права власності можна визначити як здійснення власником за своєю волею і без будь-якого примусу юридичних і фактичних дій, з якими законодавство пов’язує припинення права власності.

Припинення права власності на майно поза волею власника поділяється на два види: втрата права власності з об?єктивних причин; примусове вилучення у власника його майна. Втрата права власності з об’єктивних причин включає такі підстави: припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна(ст.348,349 ЦК України).

На відміну від раніше чинного ЦК України РСР, Цивільний кодекс України містить окрему главу 25, що регулює питання припинення права власності. Зокрема, ст.346 ЦК України визначені підстави припинення права власності. Аналіз цієї статті дає можливість визначити такі підстави примусового припинення права власності: припинення права власності на майно, яке законом не може належати даній особі; знищення майна; викуп пам’яток історії та культури; викуп земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю; викуп нерухомого майна у зв’язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника; реквізиція; конфіскація; припинення юридичної особи чи смерть власника. Стаття 346 ЦК України визначає,що право власності може бути припинене і в інших випадках, встановлених законом. Іншими словами, перелік підстав не є вичерпним. Аналіз чинного законодавства дозволяє визначити нам і деякі інші випадки примусового припинення права власності, зокрема такі, як реприватизація, націоналізація та ін.. [78;26-29]

2.3. Захист права власності

Безпосередньо на захист права власності спрямовані норми глави 29 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ). Під цивільно-правовим захистом права власності розуміють систему засобів, які застосовуються у випадку порушення прав власника і які спрямовані на відновлення та захист майнової сфери власника. Важливим є законодавчо закріплений ще у Законі України «Про власність» і відтворений у ЦКУ принцип, згідно з яким забезпечується рівний захист усіх суб’єктів права власності, а отже, жоден з них немає пільг чи переваг.

Щодо класифікації способів захисту права власності в науці цивільного права висловлено та богрунтовано різні позиції. Так, Є Суханов всі способи захисту права власності поділяє на: 1) класичні речово-правові (віндикаційний та негаторний позови); 2) зобов’язально-правові; 3) позов про визнання права власності та його різновид, позов про виключення майна з опису, які є особливими способами захисту права власності; 4) позови до публічної влади (позови про повне відшкодування збитків, заподіяних приватним особам внаслідок незаконних дій державних органів, органів місцевого самоврядування чи їхніх посадових осіб, у тому числі шляхом видання нормативного чи