Відповідно до ч.3 ст. 120 ГК корпорацією визнається договірне об?єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об?єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органом управління корпорації. Думку про те, що основою ознакою, що відрізняє асоціацію від корпорації, є можливість делегування певної частини управлінських функцій корпорації, слід піддати сумніву. Оскільки, проаналізувавши визначення асоціації, відповідно до норм ГК, слід зробити висновок, що це об?єднання створюється через централізацію однієї або кількох виробничих функцій, тобто теж передбачається можливість передачі асоціації певних управлінських функцій. У зв?язку із цим необхідно вдосконалити визначення поняття асоціації з метою уніфікації правничої термінології.

Погоджуюсь з думкою Ірини Кравець (магістра права), що ч. 2 ст.120 ГК доцільно викласти у такій редакції : «Асоціація – це господарське об?єднання, що створюється з метою координації господарської діяльності учасників об?єднання через виконання асоціацією представницьких функцій у відносинах з іншими суб?єктами господарювання та органами державної влади, інформаційної взаємодії між учасниками об?єднання, обміну технологіями для ефективного здійснення господарської діяльності».

Іншими словами, визначальною ознакою асоціації, яка вирізняє її серед інших господарських об?єднань, є належність асоціації лише координаційних та представницьких функцій, тобто відсутність управлінських функцій.

Зміна ролі господарських об?єднань у вітчизняній економіці зумовлює необхідність удосконалення правового регулювання їх створення та порядку функціонування. З огляду на зазначену обставину, необхідним є подальше удосконалення інституту господарських об?єднань у правовій доктрині. Зокрема, актуальним , є вивчення норм,що визначають особливості порядку створення різни форм господарських об?єднань та управління ними. Результати дослідження можуть стати підґрунтям для розроблення законопроекту «Про господарські об?єднання». [53;81]

3.4. Право власності господарських товариств

Господарські товариства створюються і діють на підставі Закону України42 “Про господарські товариства”, від 19 вересня 1991 року, який визначає поняття, види, порядок утворення і діяльності товариств, а також права і обов’язки їх засновників та учасників.

До господарських товариств належать:

Господарські товариства згідно зі статтею 1 Закону України “Про господарські товариства “ визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Господарські товариства є юридичними особами і одноосібними власниками майна, переданого їм учасниками, а також майна, отриманого в результаті господарської діяльності і на інших законних підставах. Отже, суб’єктом права власності господарських товариств виступають господарські товариства як юридичні особи, а не їх засновники чи учасники. Учасники набувають лише зобов’язальне право вимагати виплати частини доходу, яка їм належить, а також претендувати на частку в майні, що залишається після ліквідації товариства ( ліквідаційну квоту ).

Основною особливістю, за якою товариство відрізняється від інших суб’єктів права власності є можливість добровільного об’єднання майна та зусиль учасників для створення ними нового суб’єкта господарської діяльності.

Таким чином, для господарських товариств характерні деякі спільні ознаки:

1) договір учасників як підстава виникнення;

2) наявність у товариства прав юридичної особи, тобто створення нової,

самостійної організації;

3) виникнення права власності товариства в цілому ( при збереженні прав учасників зобов’язального характеру ) на майно, передане учасниками або одержане в результаті власної господарської діяльності;

4) наявність комерційної мети діяльності ( отримання прибутків );

5) необхідність особистої участі члена товариства в діяльності даної організації.

Об’єктом права власності господарського товариства відповідно до ст. 12 Закону України “Про господарські товариства” є:

Вкладами учасників і засновників товариства можуть бути будинки,

споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Закон України “Про господарські товариства” надають право учасникам цих товариств вносити в якості вкладу майнові права, а саме: право користування землею, водою, спорудами тощо. В цьому випадку право власності на майно товариству не передається. У товариства виникає лише право користування чужою річчю. Розмір вкладу учасника, який передав у вигляді вкладу майнове право (право користування), оцінюється учасниками товариства, виходячи із загальноприйнятої плати за користування аналогічним майном. [10]

Вкладом також можуть бути об’єкти інтелектуальної власності, які також підлягають оцінці учасниками товариства.

Акціонерне товариство має певні особливості, а тому законодавець окремо врегулював питання щодо об’єктів його права власності.

Об’єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, незаборонених законом.

Акціонерне товариство згідно зі ст. 24 Закону України “Про господарські товариства” є товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Акції, які випускаються акціонерними товариствами, розповсюджуються шляхом або відкритої підписки та купівлі-продажу на біржі (відкрите акціонерне товариство), або тільки між засновниками(закрите акціонерне товариство).

Держателями акцій можуть бути підприємства, установи, організації, державні органи, працівники даного товариства, а також громадяни, якщо інше не передбачено законодавчими актами України або статутом товариства.

Акціонерне товариство визнається власником майна, яке засновники і учасники згідно з установчим договором передають йому у власність. Це майно називається вкладом.

Крім вкладів, товариство виступає власником іншого майна. Це виготовлена у процесі господарювання продукція, доходи від продажу облігацій, інших цінних паперів, це також кредити банків, надходження від продажу акцій, пожертвування тощо.

В акціонерному товаристві засновники вносять свої вклади згідно з установчим договором, інші акціонери – на умовах договору купівлі-продажу