Ведення справ повного товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю.

Якщо в товаристві є тільки один учасник, управління справами він здійснює самостійно. Вкладники не мають права перешкоджати діям повних товариств з управління справами товариства. До господарських товариств належать повні та командитні товариства. Порядок їх створення та діяльності регулюється Законом України «Про господарські товариства» (далі – Закон).

Повні та командитні товариства з українським і російським законодавством є юридичними особами. Проте у багатьох країнах (США, Велика Британія, Німеччина, Польща) зазначені утворення не визнаються юридичними особами. Так, т у США відповідно до Уніфікованого Закону про товариства 1969 р.(Uniform Partnership Act) товариство – це об’єднання двох або більше осіб (співвласників) для здійснення взаємовигідної діяльності. Такі товариства існують у двох видах :з повною відповідальністю, які вступають у товариство шляхом внесення грошових вкладів, а також з обмеженою відповідальність – шляхом внесення матеріальних вкладів. Вони не є юридичними особами, не підлягають реєстрації і діють на підставі партнерського договору. У повному товаристві партнери несуть необмежену відповідальність. [29;203-206]

У Польщі відповідно до Кодексу про торгові товариства існують особисті товариства, які поділяються на явні, партнерські, командитні та командитно-акціонерні. Зазначені товариства не є юридичними особами, але вони мають право від власного імені набувати права та обов'язки, в тому числі право власності на нерухомість,бути позивачем або відповідачем, здійснювати підприємницьку діяльність від власного імені. У явному товаристві всі учасники відповідають за зобов’язання товариства своїм майном солідарно з іншими учасниками, а також з товариством. У партнерському товаристві партнер несе відповідальність за здійснення іншими партнерами їх професійної діяльності, а також за зобов’язаннями товариства, що є наслідком дій чи бездіяльності осіб, які перебувають у трудових відносинах з товариством на підставі трудового договору чи в інших правових відносинах, які були підпорядковані іншому партнеру при наданні послуг, пов’язаних з предметом діяльності товариства. Слід зазначити, що партнерства створюють фізичні особи, які займаються професійною діяльність (адвокати, архітектори, аудитори, бухгалтери, лікарі, нотаріуси, перекладачі та деякі інші). У командитному товаристві перед кредиторами за зобов’язання товариства хоча б один учасник відповідає, а у командитно-акціонерному товаристві – перед кредиторами хоча б один учасник відповідає за зобов’язаннями товариства без обмеження і хоча б один учасник є акціонером.

Відповідно до статей 66 і 75 Закону України « Про господарські товариства» повним визнається господарське товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльність і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, а командитним є товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні.

Ці товариства мають багато спільних ознак :

вони діють на підставі установчого договору, на відміну від інших видів господарських товариств, які мають і статус товариства;

учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою діяльність у повному товаристві, а у командитному товаристві – від імені товариства;

учасники повного товариства мають право на частку;

усі дії від імені товариства здійснюють учасники, тому не створюються органи управління;

у разі ліквідації товариства його учасники несуть повну відповідальність за борги товариства всім своїм майном.

Повне і командитне товариство діють на підставі установчого договору, який повинен відповідати умовам, передбаченим статями 4,66,76 Закону «Про господарські товариства», і, крім того, повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства. [10] Відповідно до ст.4 даного Закону установчий договір повинен містити відомості про розмір та порядок утворення статутного фонду, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів. Проте розділи Закону, які регулюють порядок повного та командитного товариства, не вимагають формування у них статутного фонду. Крім того, відповідно до статей 68 і 81 даного Закону ведення справ повного і командитного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників – всіма учасниками або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства, на підставі довіреності, яку підписують інші учасники товариства. Отже, у повному товаристві немає органів управління.

Одним із видів підприємницьких товариств є господарські товариства, які створюються у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства. Основні підстави виникнення права власності у господарських товариствах визначені ст.115 ЦКУ. Отже, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Як випливає з чинного законодавства, обов’язковість формування статутного капіталу встановлена на випадок створенная товариств з обмеженою відповідальністю (далі – ТзОВ), додатковою відповідальністю (далі – АТ) (саме ці товариства виступають об’єднаннями майна). Якщо відповідно до вимог Закону України 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства» формування статутного капіталу фактично розглядалося як умова державної реєстрації цих товариств, то відповідно до положень ЦКУ наголоси змінилися. [2] Нормами ст.144 ЦКУ визначено: 1) розмір статутного капіталу ТзОВ (товариства з додатковою відповідальністю) не може бути меншим від розміру встановленого законом. Мінімальний розмір статутного капіталу цих товариств визначено у розмірі, еквівалентному 100 мінімальним заробітнім платам