Не визначеним у Законі є питання, якою і в чому частково володіє учасник повного та командитного товариства, хоча поняття «учасника» є у багатьох нормах Закону, які визначають вимоги до статуту товариств, права учасників або їх спадкоємців чи правонаступників.

Що стосується визначення в установчому договорі командитного товариства його майна, то цю вимогу ст.80 Закону не можна виконати, оскільки майно господарського товариства формується з різних джерел і має властивість постійно змінюватися і тому потрібно було б постійно вносити зміни до установчого договору. Учаснику повного та командитного товариства, який виходить з товариства, а також який виключений з товариства, виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу, і на його вимогу та за згодою товариства вклад може бути повністю або частково в натуральній формі. Як бачимо, права учасника товариства, який виходить або виключений з товариства, відрізняються від прав його спадкоємців або правонаступників, які отримують вартість частки учасника товариства, а не вартість внеску. Така відмінність у правах, на наш погляд, є недоцільною. Крім того, незрозуміло, як можна визначити вартість внеску (вкладу) згідно з балансом. Вартість внеску визначається не згідно з балансом, а відповідно до установчого договору, оскільки сааме останній повинен містити розмір та склад вкладів. Тому якщо вклад внесений учасником, його вартість не змінюється. Вклади учасників повного і командитного товариства не підлягають індексації, тому балансова вартість вкладів є однаковою як під час створення товариства, так і на час виходу з товариства його учасника. [47;36-39]

3.5.Власність об’єднань громадян

Формування громадянського суспільства в Україні супроводжується підвищенням громадської активності, яка знаходить свій вияв у створенні благодійних організацій, що покликані вирішувати різноманітні суспільно значущі проблеми. Однією з важливих гарантій формування в Україні соціальної демократичної держави є збалансоване правове регулювання права власності благодійних організацій.

Для діяльності благодійних організацій, як і для будь-якого суб’єкта права, необхідне майно. Хоча, як зазначають деякі автори, наявність достатньої майнової самостійності є обов’язковою умовою здійснення підприємницької діяльності будь-яким суб’єктом підприємництва. [32;3-6] Інші науковці вважають, що майнова самостійність необхідна також і тим юридичним особам, які безпосередньо не є суб’єктами підприємництва, а вступають у цивільно-правові відносини для забезпечення виконання соціально-культурних, управлінських та інших завдань. [37;277] У цьому аспекті щодо майна некомерційних організацій в юридичній літературі інколи вживається термін «матеріальна основа діяльності». Г.Кудрявцева визначає це поняття як матеріально-фінансові ресурси (матеріальні об’єкти та кошти), які дають змогу здійснювати функціонування та постійний розвиток організацій з метою реалізації їх статутних завдань. [49;9]

Відповідно до ст.18 30Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16.09.97 р. №531/97-ВР(далі Закон) благодійна організація може мати у власності рухоме й нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні активи, кошти, а також інше майно, придбане на законних підставах. Благодійна організація має право відносно майна та коштів, які знаходяться у її власності, укладати будь-які угоди, що не суперечать її статутним цілям та законодавству України. Отже, майно, що знаходиться у власності благодійної організації, створює матеріальну основу діяльності останньої. Крім того, діяльність благодійної організації здебільшого залежить від стійкості її матеріальної бази, оскільки саме вона забезпечує можливість здійснювати необхідні витрати на проведення, розширення та вдосконалення роботи з виконання статутних завдань.

Майно благодійної організації , на відміну від суб’єктів підприємницької діяльності, призначене для здійснення благодійної безкорисливої діяльності, що не передбачає одержання прибутку. Господарська діяльність благодійної організації відповідно до ст.20 Закону допускається тільки з метою виконання статутних цілей та завдань і має щодо них підпорядкований характер. Тому слід констатувати, що власність благодійних організацій відображує похідні, вторинні економічні відносини у привласненні частини сукупного суспільного продукту. Саме за цих обставин правове регулювання відносин власності благодійних організацій суттєво відрізняється від регулювання цих відносин щодо інших суб’єктів цивільно-правових відносин.

До 1990 р. радянське законодавство не знало такої організаційно-правової форми юридичної особи як благодійна організація та регулювало відносини власності тільки в громадських організаціях і громадських об’єднаннях, тому в юридичній літературі висловлювались саме ці відносини. [49;9., 77;10] Слід також підкреслити, що, на думку окремих учених, наукові дослідження навіть у цій галузі не мають чіткого та всебічного відображення в юридичній літературі. [49;34] Конституція України(ст.13)визнає та захищає усі форми власності.

Загальні положення про власність громадських організацій містяться у Законі України “Про об’єднання громадян ” та спеціальних нормативних актах, що регулюють окремі види діяльності громадських організацій.

Громадські організації (у тому числі благодійні й інші фонди) відповідно до ст.21 33Закону України “Про об’єднання громадян” можуть мати у власності кошти та інше майно, передане їм засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Майно громадських організацій призначене для здійснення невиробничої діяльності, спрямованої на задоволення соціальних потреб членів громадських організацій. Господарча діяльність громадських організацій допускається лише тоді, коли вона безпосередньо випливає із статутних завдань і має підпорядкований щодо цих завдань характер.

Основними джерелами утворення власності громадських організацій є вступні й членські внески, добровільні внески державних, кооперативних та інших громадських організацій. Політичні партії мають право на майно,