Навіть якщо юридична особа має лише борги, вона не втрачає статус юридичної особи автоматично. Говорячи про ознаку майнової відокремленості, слід звернути увагу на суттєву розбіжність у чинному за-конодавстві, пов'язану з таким видом май-на, як майновий комплекс (підприємст-во). Так, Цивільний кодекс (ст. 191 ЦК) визначає підприємство як єдиний майно-вий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, тобто відносить підприємство до об'єктів права. Водночас Господарський кодекс за-лишає за підприємством права суб'єкта господарювання, за цим кодексом під-приємство визнається юридичною особою (суб'єкт права). Слід зазначити, що пи-тання про те, слід визначати підприємст-во суб'єктом чи об'єктом цивільного пра-ва, має тривалу історію. Проте вважаємо достатньо обґрунтованою точку зору, за якою підприємство не може виступати у цивільному обігу як суб'єкт правовідно-син. Цю функцію виконує суб'єкт цивіль-них правовідносин - юридична особа. Са-ме у такому значенні цей термін вжи-вається у більшості правових систем роз-винених держав, - термін "підприємство" традиційно означає майновий комплекс, що використовується підприємцем у своїй діяльності. Визнання ж юридичною осо-бою підприємства без існування його у формі якого-небудь товариства не власти-ве правовим системам цих країн.

Як правильно зазначають деякі авто-ри, можливість володіння певним майном є наслідком цивільної правосуб'єктності юридичної особи, а не навпаки. Отже, оз-нака наявності відокремленого майна є похідною від правосуб’єктності.

Наступна ознака юридичної особи - са-мостійна майнова відповідальність - не-розривно пов'язана з ознакою майнової відокремленості. Адже смисл відокрем-лення майна юридичної особи якраз і по-лягає у виділенні таких об'єктів, на які його кредитори зможуть звернути стяг-нення. Саме цим цілям насамперед слугує і установчий капітал, який складає міні-мальний розмір майна, що гарантує інте-реси кредиторів юридичної особи.

За статтею 96 Цивільного кодексу юри-дична особа відповідає за своїми зо-бов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) не відповідає за зобо-в'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Деякі дослідники вважають саме са-мостійну майнову відповідальність голов-ною і визначальною ознакою юридичної особи. На думку Г.Матвєєва, правосуб'єктність юридичної особи виявля-ється зовні саме через його майнову відпо-відальність. Є. Богданов зазна-чає, що "самостійна майнова відповідаль-ність - це головна і визначальна ознака юридичної особи. Сутність юридичної осо-би виявляється насамперед у її відпові-дальності. Усі інші ознаки мають допоміж-ний характер. Вони підкорені одній ідеї - покладенню відповідальності на юридичну особу, а не на засновника". [28;28]

Правило щодо самостійної майнової відповідальності є загальним щодо усіх видів юридичних осіб, проте законом або статутом юридичної особи можуть вста-новлюватися винятки. Зокрема, на сьо-годні додаткова (субсидіарна) відповідаль-ність передбачена законом для учасників повних товариств.

Як відомо, деліктоздатність (здатність нести самостійну відповідальність) є скла-довою частиною правосуб'єктності, тому не може бути передумовою набуття остан-ньої.

Щодо здатності виступати від власного імені. Як і будь-який суб’єкт права, для ідентифікації в обігу юридична особа повинна мати ім’я (найменування). Від свого імені юридична особа набуває майнових і особистих немайнових прав і несе обов’язки, вступаючи в цивільно-правові відносини. Інші особи можуть діяти від імені юридичної особи лише за її згодою.

Найменування юридичної особи виз-начається в її установчих документах. Ви-користання юридичною особою власного найменування дозволяє відрізнити її від усіх інших організацій і тому є необхід-ною передумовою її цивільної правосу-б'єктності.

Здатність бути позивачем і відповіда-чем у суді - це ознака, що вказує на проце-суальну правоздатність юридичної особи. Змістом процесуальної правоздатності є можливість мати процесуальні права і обов'язки відповідно до положень Цивіль-ного процесуального кодексу України й інших нормативних актів, а також права і обов'язки, прямо не передбачені чинним цивільним законодавством, але такі,що не суперечать йому, і нести обов'язки, по-в'язані з даними правами. Цивільна про-цесуальна правоздатність є супутньою до матеріальної цивільної правоздатності. Тобто особа, що є суб'єктом матеріальних правовідносин, не може не мати права звернутися за захистом свого цивільного права чи охоронюваного законом інтересу до суду.

Як бачимо, більшість із зазначених оз-нак є похідними, виникають лише після або одночасно з набуттям правосуб’єктності юридичною особою, крім того названі ознаки є обов'язковими що, видів юридичних осіб. Отже, дане значення юридичної особи через правосуб’єктність зазначених ознак вважаємо досить обґрунтованим.

Вважаємо, що слід розрізняти терміни "юридична особа" і "статус юридичної особи". Слово "статус" в перекладі з латини означає становище, стан когось чи чогось. Латинське слово "status" означає стан, положення. У теорії права правовий визначається як юридично закріплене положення суб'єкта у суспільстві, що виявляється у системі прав і обов'язків.

Вважаємо, що юридична особа - загальноприйняте в обігу поняття, певна алегорія, що розуміє під собою організацію, наділену статусом юридичної особи. Статус юридичної особи надається і організації за наявності певних умов (наявність установчих документів, державна реєстрація). У такому розумінні юридичної особи являє собою певний правовий засіб, який, будучи складовою частиною системи права, виступає регулятором цивільно-правових відносин.

За допомогою цього правового відбувається введення певної органі цивільний обіг. Учасник правовій може бути одночасно носієм різних правових статусів, отже, одним із статусів, яким може володіти певна організація(що становить собою об'єднання осіб та (або) майна), є статус юридичної особи. Погоджуємось з Я.Шевченко, що основне призначення юридичної особи полягає в обслуговуванні цивільного обігу. Метою ж створення юридичної особи є забезпечення інтересів засновників. Передумовою виникнення юридичної особи є воля засновників і держави.

Так, засновники, створюючи юридичну особу, здійснюють акт волевиявлення. Засновницьке волевиявлення виявляєть-ся зовні