Ученими – романістами було встановлено, що поряд із спеціальними представниками (actors або синдиками ), які захищали права корпорації у суді, приватні об’єднання передбачали органи управління, що створювалися за зразком органів юридичних осіб публічного права. Наприклад, об’єднання, як правило, створювали загальні збори їх членів (populous collegiї),орган із найбільш обмеженим членством – раду (ordo decurionum), а також інші спеціальні органи (magistri, curators, quinnali). [80;49]

Отже, з вищевказаного можна дійти висновків,що саме римські юристи заклали засади розуміння корпорації як юридичної особи й засади взаємовідносин такої юридичної особи та її членів. Ця ідея покладена в норму статті 80 ЦК України, відповідно до якої юридична особа наділяється власною правоздатністю та дієздатністю, що існує поруч із правоздатністю та дієздатністю її членів.

Римські корпорації володіли майном, відокремленим від майна їх членів, існування корпорації не залежало від змін у її складі. Стаття 96 ЦК України передбачає, що юридична особа несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім майном, що їй належить. Сучасне законодавство України містить винятки з цього загального правила, коли учасники юридичної особи несуть відповідальність за її зобов’язаннями усім своїм майном ( наприклад, повні товариства).

Розвиненому римському праву був відомий поділ юридичних осіб на корпорації (спілки, об’єднання) та установи. Стаття 83 ЦК України передбачає, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств (аналогів римських корпорацій ),установ та в інших формах, встановлених законодавством.

Спочатку юридичні особи в Стародавньому Римі виникали шляхом об’єднання осіб за професійними, релігійними чи іншими інтересами. Найбільш поширеним видом об’єднання осіб були муніципії.

Для римських корпорацій була характерна загальна, а для установ – спеціальна правоздатність.

Корпорації мали розвинену систему органів управління. Система органів приватних корпорацій була побудована відповідно до системи органів юридичних осіб публічного права: загальні збори як аналог законодавчого органу, виконавчий орган та контрольний орган. Аналогічна побудова системи органів юридичної особи характерна для сучасних юридичних осіб.

1.3. Види юридичних осіб

Будучи досить складним за своєю природою правовим явищем, юридична особа може розглядатися в самих різних аспектах. У зв’язку з цим різних класифікацій юридичних осіб може бути тим більше, чим ширше перелік юридичних осіб і чим більше відмінностей одних організацій від других.

Цілком поділяю позицію відомого юриста Рене Давида щодо того,що «Історичне походження наших класифікацій, відносний характер наших концепцій, соціальна і політична зумовленість наших інститутів можуть бути виявлені з повною ясністю тільки тоді, коли ми подивимося на них з боку, вийдемо за межі власних правових систем».

Цінність любої наукової класифікації полягає в систематизації знань про предмет, без чого неможливий ні подальший розвиток, ні застосування цих знань. Однак побудувати адекватну систему знань із розрізнених фактів можна тільки на підставі правильно обраних критеріїв, які відображають найсуттєвіші взаємозв’язки, відносини, властивості предмета. Місце, яке юридичні особи займають у системі майнових відносин суспільства, своєрідне переломлення в цьому правовому інституті фундаментальних економічних категорій дає змогу визначити найважливіші підстави їх класифікації.

Основною умовою вироблення чіткої класифікації юридичних осіб, на думку доцента Тернопільської академії народного господарства Людмила Михайлівна Труфанова є визначення класифікуючи ознак, що дають змогу звести об’єкти класифікації до одного спільного знаменника.

Враховуючи вступ до господарського обігу великої кількості нових суб’єктів господарювання, актуальне значення визначення правового статусу цих суб’єктів, як зазначає професор Я.М.Шевченко, має їх класифікація щодо форм власності на засоби виробництва та організації форми підприємницької діяльності. [76;313-119]

Найбільш розповсюдженими критеріями поділу юридичних осіб є форма власності, мета, склад засновників, характер прав учасників, обсяг речових прав організації, порядок утворення,установчі документи, членство та ін.. [75;139-140.] Кожна з цих класифікацій характеризує юридичну особу лише частково щодо обраного критерію. В сукупності їх достатньо для визначення найважливіших її ознак.

Традиційним для законодавства багатьох країн є поділ юридичних осіб є поділ юридичних осіб на юридичних осіб приватного і публічного права. Причиною формування такої системи юридичних осіб , як правильно зазначає М. Кулагін, є поділ права на публічне іприватне. [53;39-53]

В різних країнах в основу поділу юридичних осіб на дві групи покладено різний критерій. У ФРН відмітною рисою цих юридичних осіб є правова природа акта,який є підставою їх виникнення. Юридичні особи публічного права виникають на підставі публічно-правового(закону, адміністративного акта),а юридичні особи приватного права - на підставі приватного акта. Юридичні особи публічного характеру, мають владні повноваження, особливий характер членства. [31;79]

У Великобританії публічними є ті корпорації,що створені заради політичних цілей. Їх статус характеризується наявністю владних повноважень,як правило, на певній території або області. Відзначається, що юридичними особами публічного права є також органи, організації та установи, що здійснюють наукові, культурно - освітницькі, релігійні та інші суспільно корисні функції державного значення, засновані на підставі норм публічного права. До їх числа входять академічні установи, університети, ліцеї, музеї, лікарні, торгові палати тощо. Засновуються вони в розпорядчому (інколи довільному) порядку на основі спеціальних актів, що приймаються компетентними державними органами, і в більшості випадків мають спеціальну правоздатність. [53;53] До приватних корпорацій належать ті з них, що створені приватними особами і переслідують їх особисті інтереси.

У США всі корпорації поділяються на чотири групи: публічні, напівпублічні, підприємницькі і непідприємницькі. До публічних віднесено державні і муніципальні органи. Напівпублічними є корпорації, які слугують загальними потребам населення. Такими є корпорації в галузі постачання населення газом, водою, електроенергією. Напівпублічні корпорації існують