Утриманці не мають своєї постійної черги — вони призиваються до спадкування разом з тією чергою, яка отримує спадщину. Скажімо, якщо після смерті батька залишився його син (спадкоємець першої черги) і утри-манець, то утриманець призивається до спадкування ра-зом із спадкоємцем першої черги. Якщо ж до спадку-вання призивається, скажімо, брат померлого (спадкоє-мець другої черги), то утриманець отримує спадщину разом із спадкоємцем другої черги.

Непрацездатними вважаються: подружжя чоловічої статі по досягненню ними 60 років та жіночої статі по досягненню 55-літнього віку, незалежно від того, наста-ло у них право на пенсію чи ні; неповнолітні діти до 16 ро-ків, а ті, які навчаються, — до 18 років, а також подружжя чи діти інваліди І—III групи, незалежно від того, була їм призначена пенсія чи ні.

В літературі свого часу висловлювалася точка зору відносно того, що немає підстав прираховувати до не-працездатних осіб в розумінні спадкового права інвалідів III групи, оскільки практично всі вони працюють.

Утриманець набуває право на спадщину, якщо він став непрацездатним до моменту смерті спадкодавця, і фактично перебував на його утриманні не менше одного року.

Якщо ж особа, яка мала право бути на утриманні спадкодавця, фактично цим правом не скористалася, то вона позбавляється можливості претендувати на спад-щину як утриманець. Скажімо, у відповідності із ст. 32 Кодексу про шлюб та сім'ю України, колишня дружина має право на утримання, якщо вона стала непрацездат-ною протягом року після розірвання шлюбу. Але якщо така особа після розірвання шлюбу не скористалася цим правом і з позовом до суду про стягнення аліментів на своє утримання не зверталася, то ця особа не може вва-жатися утриманкою померлого[39,с.81].

Непрацездатність утриманця за віком, перевіряється за паспортом, свідоцтвом про народження; непрацездат-ність за станом здоров'я — по пенсійній книжці або до-відці, яку видав відповідний орган медико-соціальної експертизи. Доказом, що та чи інша особа перебувала на утриманні особи, яка померла, можуть бути: довідка з виконкому, ЖЕО, правління ЖБК чи з місця роботи спадкодавця про наявність у нього утриманців; довідка органу соціального захисту населення про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника; рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту перебування на утриманні. Ці документи повинні місти-ти і відомості про час і період, коли особа перебувала на утриманні спадкодавця.

У межах однієї і тієї ж черги спадкоємці спадкують майно померлого в рівних частках. Скажімо, спадкоєм-цями першої черги померлого є батько, дружина і дочка; кожен із цих спадкоємців отримає одну третину спад-щини.

Із загального принципу рівності часток при спадку-ванні за законом і принципу черговості прикликання до спадкування (спочатку призиваються спадкоємці першої черги, а за їх відсутності — спадкоємці другої черги) за-конодавець робить два винятки. Перший із них стосує-ться особливості спадкування предметів домашньої об-становки і вжитку.

Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно із спадкодавцем, незалежно від їх черги і спад-кової частки, якщо вони проживали із спадкодавцем до його смерті не менше одного року.

Це правило встановлене у зв'язку з тим, що було б несправедливим віддавати речі, якими повсякденно ко-ристувалися у побуті разом з спадкодавцем спадкоємці, які з ним проживали разом, спадкоємцям, які прожива-ли окремо від спадкодавця, і, звичайно ж, мали необхід-ні побутові речі у своєму господарстві. Так, якщо у спадкодавця був син, який мешкав у іншому місті, і брат, який проживав разом із спадкодавцем, то при спадкуванні за законом брат — спадкоємець другої черги — отримає предмети домашньої обстановки та вжитку, а син — спадкоємець першої черги — все інше майно (жи-лий будинок, земельну ділянку, автомобіль, грошові внески, цінні папери тощо)[17,с.16].

Законодавець не наводить перелік предметів домаш-ньої обстановки та вжитку. Під ними, звичайно, розумі-ють ті речі, які призначені для задоволення повсякден-них побутових та культурних потреб громадян.

Сучасна судова та нотаріальна практика до цієї ка-тегорії речей традиційно відносить меблі, пральні маши-ни, магнітофони. По одній із справ суд у своєму рішенні вказав, що телевізор є предметом домашнього вжитку і, в силу закону, повинен спадкуватися разом з іншим майном побуту: шафами, буфетами, холодильником, ки-лимами та сервізами.

До предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку не відносяться предмети професійної діяльності спадкодавця (рояль піаніста, інструменти майстра), ко-лекції, антикваріат, предмети розкоші. В кожному конкретному випадку непорозуміння, які виникають між спадкоємцями стосовно того, чи належать ті чи інші речі до предметів домашньої обстановки та вжитку, вирішую-ться в судовому порядку.

Звичайно, якщо майно померлого складається лише з предметів домашньої обстановки та вжитку, то цілком можлива ситуація, коли це майно отримають спадкоємці за .законом другої черги, які проживали разом із спадко-давцем, а спадкоємцям першої черги залишаться тільки борги спадкодавця.

Але ще раз наголосимо, що правило про особливий порядок спадкування предметів домашньої обстановки та вжитку, застосовується лише при спадкуванні за за-коном, тобто в тому випадку, коли спадкодавець не ско-ристався своїм правом скласти заповіт і не розпорядився цим майном особисто.

Другий виняток щодо рівності часток для спадкоєм-ців однієї і тієї ж черги стосується спадкоємців, які спадкують майно за правом представлення. У такому порядку спадкують онуки та правнуки померлого. Вони отримують ту частку, яка б належала їх померлим бать-кам, якби ті були живими на момент відкриття спадщи-ни. Так, якщо після смерті спадкодавця залишився його син і два онуки раніш померлого