На кожній сторінці акта опису підводиться підсумок кількості речей та їхньої вартості, а після закінчення опису - загальний підсумок кількості речей та їхньої вартості. Наприкінці акта зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, рік народження особи, якій передається майно на зберігання, а також найменування документа, що посвідчує її особу, номер, дата видачі, найменування установи, яка видала цей документ, та місце проживання цієї особи.

Якщо майно потребує управління - а це може бути жилий будинок, квартира, худоба тощо, а також тоді, коли кредитори спадкодавця пред'явили претензії до прийняття спадкоємцями спадщини, державний нотаріус призначає хранителя майна, про що виносить постанову.

Державний нотаріус попереджає хранителя та інших осіб, яким передано майно на зберігання, про кримінальну відповідальність в разі розтрати або утаювання цього майна, а також про матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду. Про зроблене попередження від цих осіб береться підписка, яка може бути вчинена на акті опису спадкового майна чи на постанові про призначення хранителя спадкового майна.

Для деяких видів спадкового майна встановлено особливий порядок його зберігання.

Якщо до спадкового майна входять грошові суми та цінні папери, то на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб, за окремим описом не пізніше наступного після проведення опису дня вони здаються в депозит державної нотаріальної контори. На депозиті вони знаходяться до видачі спадкоємцям або до передачі відповідному фінансовому органові, якщо спадщина переходить державі. Зберігання спадкового майна в депозиті державної нотаріальної контори здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб[46,с.302].

Срібло й монетарні метали (золото й метали іридієво-платинової групи) в будь-якому вигляді та стані, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі, боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати та ін), вироби зі срібла і монетарних металів, коштовного каміння, а також коштовне каміння і перли на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб здаються не пізніше наступного після проведення опису дня на зберігання до відповідної банківської установи. Зберігання цього спадкового майна у банку також здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.

З наведеного вище можна зробити висновок, що передача на зберігання вказаного вище спадкового майна на депозит державної нотаріальної контори чи банківській установі можлива лише за наявності прохання про це з боку спадкоємців чи інших заінтересованих осіб. Якщо такого прохання немає, то названі предмети спадкового майна за бажанням спадкоємців чи інших заінтересованих осіб включаються в акт опису за загальними правилами і передаються на зберігання цим особам.

Якщо в складі описаного майна є цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне або наукове значення, то ці документи за окремим описом здаються на відповідальне зберігання спадкоємцям чи іншим заінтересованим особам або можуть бути передані на зберігання відповідним установам. Це можуть бути інститути, музеї тощо. Якщо такої можливості у нотаріуса немає, то він опечатує документи або сховище з документами.

4.2. Проблеми оподаткування спадщини в Україні

Оподаткування спадщини, як виявилось на практиці – явище порівняно недавнього походження у розвитку податкової системи України, що обумовлює новизну й актуальність даної теми. Оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав регламентується ст. 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, який набралв чинності з 1 січня 2005 року.

Хоча оподаткування спадщини регулюється законом про податок з доходів фізичних осіб, але до успадкованих майна і власності застосовується спеціальний режим оподаткування. З часу прийняття закону в оподаткуванні спадщини відбувся ряд змін. У табл. 1 показано механізм оподаткування різних категорій власності, що переходить у спадщину, акцентовано увагу на змінах у законодавстві за останні три роки.

Також при ознаомленні з монографіями багатьох юристів – практиків, я дійшла висновку, що немало суперечностей виникає при отриманні у спадщину нерухомого майна, зокрема землі. Тут важливо розмежовувати майнове право або право вимоги на землю і право власності на землю. Якщо спадщина одержана у вигляді земельного сертифіката, то йдеться про успадкування не конкретної земельної ділянки, а про майнове (корпоративне) право на частку землі, що перебуває у колективній власності сільськогосподарського підприємства. Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334 „Про оподаткування прибутку підприємств”(зі змінами та доповненнями в 2009) корпоративне право – це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства.

Також встановлено , що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки у колективній власності на землю члена колективного сільськогосподарського підприємства без виділення земельних ділянок у натурі. Враховуючи наведене, зміст прав особи, що засвідчує майновий сертифікат, тотожний змісту корпоративних прав. Тому під кутом зору оподаткування сертифікат на земельну частку розглядається як об’єкт комерційної власності і оподатковується за відповідними ставками.

У свою чергу згідно з Земельним кодексом України право власності на земельну ділянку (пай) виникає після її державної реєстрації та одержання акта про право власності на землю. Земельні сертифікати вважаються правовстановлюючими документами під час реалізації права вимоги