План

Вступ

З 1991 року український народ вже майже 10 років будує правову, незалежну, демократичну, суверенну державу і по великому рахунку це йому вдається. Але розбудова правової держави є неможливою без створення гарантій для ефективного захисту прав людини та громадянина.

Саме тому, обираючи тему курсової роботи, я звернула увагу на інститут адвокатури. Дослідженням діяльності цього інституту присвячено багато спеціальної літератури. Актуальність цієї теми пояснюється важливістю ролі адвокатури яку вона відіграє в сучасному суспільстві. Незважаючи на безліч наукових праць присвячених цій темі, я вважаю, що вона досліджена неповністю, адже як будь-який державний інститут адвокатура перебуває у постійному розвитку, а отже її діяльність потребує нових наукових досліджень.

Існують різні напрямки дослідження: історія розвитку і становлення; особливості функціонування на сучасному етапі розвитку, чи наприклад, перспективи розвитку. Кожен з дослідників сам обира напрям свого дослідження. Основним напрямом даної курсової роботи є особливості статусу і діяльності адвокатури на сучасному етапі розвитку української незалежної держави. Її метою є висвітлення юридичних аспектів статусу адвоката, гарантій адвокатської діяльності; визначення місця адвокатури у сучасному суспільстві.

Варто зазначити, що інститут адвокатури відіграє велику роль не лише в Україні, але й у більшості сучасних країн світу. Такий висновок можна зробити з того, що основні принципи адвокатської діяльності визначаються міжнародними нормативно-правовими актами.

Зокрема на VIII Конгресі ООН щодо запобігання зло-чинам від 1 серпня 1990 р. було прийнято спеціальний доку-мент — "Основні положення про роль адвокатів".

Важливі приписи вміщено в "Основних положеннях" що-до забезпечення доступності юридичної допомоги, яку повин-ні надавати адвокати, а саме: обов'язок державних органів гарантувати реальний і рівний доступ до адвокатури для всіх осіб, які проживають на її території, зокрема забезпечити фі-нансування юридичної допомоги незаможним людям.

Цілу низку документів, які стосуються ролі адвокатури, прийнято в Європі. Відповідно до цих документів націо-нальне законодавство забезпечує належні умови для здійс-нення адвокатами своїх професійних обов'язків.

Головна соціальна місія адвокатури — це захист прав лю-дини. Така теза має бути основоположною у вирішенні про-блеми досконалого функціонування цього інституту

Реальна здійсненість і надійна захищеність прав люди-ни — найвищий критерій гуманістичності, прогресивності, "якісності" адвокатури (а отже, і соціальної ефективності інших юридичних інститутів, що входять до складу певної національної системи державних правоохоронних органів та правоза-хисту). Будь-які системи організації та діяльності адвока-тури, що існують нині в різних країнах, будь-які пропози-ції щодо їх поліпшення, удосконалення мають оцінюва-тись саме під кутом зору їх здатності забезпечити права людини.

РОЗДІЛ 1

Статус адвоката

Вимоги до осіб які хочуть займатися адвокатською діяльністю.

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість. [7 - ст..2]

Закон України «Про адвокатуру» встановлює певне коло осіб, які можуть набути статусу адвоката, і пов'язує це з кількома чинниками, прямо зазначеними у коментованій статті: громадянство України, вища юридична освіта, стаж роботи за фахом, підтвердження належного рівня знань, наявність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та прий1няття Присяги адвоката України.

Стосовно громадянства України питання вирішується однозначно: згідно з чинним законодавством ніхто інший, крім громадян України не може займатися адвокатською діяльністю в нашій державі. Втрата громадянства тягне за собою анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Протягом усього періоду дії Закону активно обговорюється питання про надання можливості адвокатам інших країн здійснювати адвокатську діяльність в Україні, що могло б бути вирішено шляхом укладення відповідних міжнародних угод. Однак, згідно із чинним законодавством про підприємництво громадяни інших країн можуть займатися в Україні юридичною практикою як підприємницькою діяльністю. Раніше для цього необхідно було отримати ліцензію Міністерства юстиції України, у якій перераховувались усі ті самі види практики, які віднесено до адвокатської діяльності, за винятком захисту у кримінальних справах. Зараз скасовано навіть це обмеження.

Згідно із змінами, внесеними до Закону України «Про підприємництво» Законом від 1 червня 2000р. № 1775 – ІІІ, ліцензування юридичної практики не передбачається, а спеціального закону, який регулював би це питання, поки що немає.

Отже, питання щодо допуску юристів, у тому числі і адвокатів інших країн, фактично стосується лише здійснення захисту у кримінальному судочинстві.

Вимога щодо наявності вищої юридичної освіти також має певні особливості. Згідно з Законом «Про вищу освіту» в Україні встановлено такі освітні рівні: неповна вища освіта; базова і повна вища освіта, що відповідає різним рівням професійної підготовки. У зв’язку з чим, на мою думку, в статті 2 Закону «Про адвокатуру» слід вказати на те, що адвокатом може бути лише особа з повною вищою юридичною освітою.

Крім того, є низка суто робочих проблем. Зокрема, в адвокатурі працює багато юристів, які не знають специфіки цієї робо-ти, а нашим законодавством не передбачено для них ані стажування, ані підвищення кваліфікації, як це зроблено у більшості країн, де кожні 3—5 років адвокати повинні підтверджувати свій кваліфікаційний рівень. Стажування дало б можливість людині, яка склала кваліфікаційний іс-пит, протягом певного часу оволодіти практичними, мето-дичними та етичними основами адвокатської професії. Ли-ше за таких умов рівень адвокатської допомоги підвищить-ся, а не знизиться, як це є сьогодні.

1.2