що підозрюваний, обвинувачений, підсудний мають право на захист [6; ч.2 ст.63], а також, що забезпечення обвинуваченому права на за-хист є основним принципом судочинства (п. 6 ч. 3 ст. 129). Для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура (ч. 2 ст. 59). У Конституції також закріплено принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину i не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку i встановлено обвинувальним вироком суду. Конституційні принципи забезпечення права на захист i презумпції невинуватості є важливою гарантією об'єктивного розслідування i судового розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинних oci6.
Гарантування підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист полягає в тому, що закон:–
Наділяє його як учасника процесу такою сукупністю процесуальних прав, використання яких дозволяє йому особисто захищатися від підозри та обвинувачення у вчиненні злочину, обстоювати свої законні інтереси;–
Надає йому право скористатися допомогою захисника, а в окремих випадках визнає участь у процесі захисника обов'язковою;–
покладає на слідчі органи, прокурора й суд обов'язок роз'яснити обвинуваченому його права [14; ст. 53, 142, 194] i забезпечити можливість здійснення цих прав i захисту від підозри й обвинувачення, а також охорону його особистих та майнових прав. [20; с. 50]
Обвинуваченому повинна бути надана реальна можливість захищатися встановленими законом засобами i способами від пред'явленого йому обвинувачення, забезпечена охорона йо-го особистих i майнових прав. Це право обвинуваченого не можна зводити до протиставлення обвинуваченню. Під пра-вом обвинуваченого на захист варто розуміти весь комплекс, усю систему його прав, спрямованих на здійснення законних інтересів як особисто, так i за допомогою захисника.[20; с. 299]
До забезпечення обвинуваченому права на захист входять не лише здійснення ним своїх прав i допомога захисника, а й правозабезпечувальна, функцюнальна діяльність інших учасників процесу, зокрема слідчого, прокурора, судді, суду, які за службовими обов'язками повині бути зацікавлені у пра-вильному вирішенні кримінальної справи. Лютер i Ф. Вольф зазначають, що однією з найважливіших правових гарантій здійснення права обвинуваченого на за-хист є встановлений законом обов'язок органів, що ведуть судочинство, всебічно і об'єктивно досліджувати справу, забез-печити обвинуваченому реалізацію його права на захист.
Забезпечення обвинуваченому права на захист включає вид і міру можливої поведінки не лише слідчого, прокурора та суду, а й обвинуваченого, його захисника i законного представника. Тому надані захисникові права не можна виводити за межі змісту всього комплексу прав обвинувачено-го на захист. Сама по co6i участь захисника у справі без реалізації ним своїх прав мало що дала б для захисту інтересів обвинуваченого, зміцнення законодавства. Від захисника вимагається вчинення активних дій. Реалізація прав обви-нуваченого відбувається поряд із процесуальною діяльністю захисника. Таку реалізацію прав обвинуваченого, так само як i захисника, на досудовому слідстві насамперед зобов'язані забезпечити слідчий i прокурор.
У свою чергу, захисник допомагає слідчому прокурору, судді, суду забез-печити права учасників процесу, зміцнювати законність під час провадження досудового розслідування. [18; с. 299-300]
Законність на досудовому слідстві забезпечується не тільки безпосередньо державними органами, що ведуть кримінальний процес виконують завдання кримінального судочинства, а й шляхом створення ними можливостей для вcix oci6, залучених до сфери досудового розслідування здійснювати свої права, вести активну процесуальну діяльність, що нерідко потребує поліпшення.[18; с. 296]
Успішна діяльність суду, органів досудового слідства та прокуратури, спрямована на виконання завдань кримінального судочинства, зміцнення законності i правопоряд-ку, неможлива насамперед без участі захисників.
В юридичній літературі трапляється декілька варіантів визначення поняття "захисник":*
Захисник — це особа, уповноважена в передбаченому законом порядку здійснювати захист прав i законних інтересів підозрюваного, (обвинуваченого підсудного, засудженого, виправданого).[19; с. 27]*
Захисник — це особа, уповноважена в передбаченому законом порядку здійснювати захист прав i законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого i виправданого i надавати іншу необхідну юридичну допомогу.*
Захисник — це учасник кримінального процесу, на якого покладено функцію захисту, i у зв'язку з цим він зобов'язаний використати всі зазначені в законі засоби i способи для встановлення обставин, які виправдовують підзахисного або пом'якшують його відповідальність.[23; с.190]
У кримінально-процесуальному законодавстві України визначення поняття "захисник" з'явилося лише 21 червня 2001 р., коли до Кримінально-процесуального кодексу України було внесено відповідні зміни. Згідно з частиною 1 статті 44 КПК України захисником є особа, яка у порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав i законних iнтересівпідозрюваного, обнинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надавати їм іншу необхідну юридичну допомогу під час провадження у кримінальній справі.
1.4 Особливості участі адвоката у цивільному судочинстві.
Новий Цивільний процесуальний кодекс України був прийнятий 18 березня 2004 р. і з того часу вже зазнав пев-них змін, а чинності набрав з 1 вересня 2005 р. разом із Ко-дексом адміністративного судочинства України.
Законодавством України на адвоката в цивільному про-цесі покладено подвійні функції. Так, згідно зі статтею 6 Закону України "Про адвокатуру" та главою 4 ЦПК Украї-ни адвокати в цивільному процесі виконують одночасно функції правозахисту та представництва і є суб'єктами, які здійснюють представництво сторін та третіх осіб у суді (ч.1 ст. 40 ЦПК України) і мають статус осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 26 ЦПК України).
Таким чином, участь адвоката в цивільному процесі по-лягає у здійсненні ним представництва та захисту суб'єк-тивних майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб (громадян і юридич-них осіб) та у сприянні суду у