Лекція

Суб’єкти міжнародного права

Мета: 1) Охарактеризувати основні положення в міжнародному праві стосовно функціонування суб’єктів міжнародного права;

2) Сформувати професійні навички та вміння використовувати здобуті знання з даного курсу, закріпити вміння працювати з джерелами та вміння аналізувати, порівнювати та узагальнювати здобуту інформацію, аргументовано висловлювати свої думки на поставлену проблему, формувати критичне мислення;

3) Викликати інтерес студентів до ролі міжнародного права в зовнішньополітичній діяльності держав.

Завдання: 1) визначити основні підходи до поняття суб’єкти міжнародного права в зарубіжній та вітчизняній літературі;

2) розкрити роль держави як основного суб’єкта міжнародного права;

3) висвітлити міжнародно-правове регулювання правонаступництва, зокрема правонаступництво України у зв’язку з розпадом СРСР.

ТИП ЛЕКЦІЇ: класична лекція.

Хід роботи

Організація аудиторії (студентів) до лекції:

- перевірка присутності студентів та їх готовності до прослуховування лекції.

Актуалізація опорних знань:

Запитання:

Назвіть основні функції міжнародного права в сучасних умовах.

Чим відрізняється об’єкт та суб’єкт міжнародного права?

Які урядові та неурядові організації ви можете назвати? Чим вони відрізняються?

Вступна бесіда.

Провідною тенденцією сучасної міжнародної політики є подолання її конфліктно-конфронтаційного стилю, підпорядкування її інтересам людини, здійснення філософії, згідно з якою, сучасний світ є світом глобального співробітництва. Зокрема це співробітництво здійснюється серед носіїв міжнародних прав і обов’язків, які виникають відповідно до загальних норм міжнародного права або приписів міжнародно-правових актів, тобто між суб’єктами міжнародного права. Сьогодні ми спробуємо розібратися, кого ми можемо назвати суб’єктами міжнародного права і якими повноваженнями сьогодні їх наділяє міжнародне товариство.

3. Вивчення нового матеріалу.

Лектор оголошує тему і план лекції.

План вивчення теми лекції:

Основні підходи до поняття суб’єктами МП.

Держава – основний суб’єкт МП.

Види держав як основних суб’єктів міжнародного права.

Обмеження міжнародної правосуб’єктності.

Правосуб’єктність міжнародних зв’язку з розпадом СРСР.

Розділ 1. Основні підходи до поняття "Суб'єкти МП"

Викладення проблеми міжнародної правосуб'єктності може бути обмежене ствердженням про те, що "носіями міжнародних прав і обов'язків виступають... у першу чергу і головним чином держави". Так вважав Ф.І.Кожевников [Международное право: Учебник / Под ред. Ф.И. Кожевникова. — М: Междунар. отношения, 1981. — С. 21]. Трохи інакше формулюють поняття суб'єкта міжнародного права Г.В.Ігнатенко і Д.І.Фельдман, котрі вказують, що "суб'єкти міжнародного права можуть бути визначені як утворення, незалежні один від одного, не підпорядковані в сфері міжнародних відносин будь-якій політичній владі, котрі мають юридичну здатність до самостійного здійснення прав і обов'язків, встановлених міжнародним правом", а сам опис і характеристика суб'єктів займають у їхньому підручнику п'ять сторінок [Международное право: Учебник / Под ред. Г.И. Тункина. — M.: Юрид. лит., 1982.—С. 81]. О.Ушаков дає стисле визначення. Він обмежується твердженням, що "суб'єкти міжнародного права — це учасники міжнародних відносин, які мають права і обов'язки, котрі встановлені міжнародним правом" [Международное право: Учебник / Под ред. Н.Т. Блатовой. — M.: Юрид. лит., 1987. — С. 70.].

Одне з найкращих визначень дає С.В.Черниченко: " СМП - Це носій міжнародних прав і обов'язків, які виникають відповідно до загальних норм міжнародного права або приписів міжнародно-правових актів. Це також особа (у збірному значенні), поведінка якої прямо регулюється міжнародним правом і яка вступає чи може вступати у міжнародні публічні (міжвладні) Правовідносини" [Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. — M.: Междунар. отношения, 1995. — С. 57]. Досить стисле визначення Л.Оппенгейма, котрий пише, що до суб'єктів міжнародного права належать держави, які у своїх взаємовідносинах визнають для себе юридичне обов'язковими норми міжнародного права. При цьому він поділяє держави на "цілковиті міжнародні особи" (в іншому місці він іменує їх "реальними міжнародними особами"), які мають повний суверенітет, та напівсуверенні держави, або "нецілковиті міжнародні особи" [Оппенгейм Л. Международное право. — М.: Госиздат, иностр. лит., 1948. — Т. 1, полутом 1. —С. 129]. І.І.Лукашук конструює поняття "суб'єкт міжнародного права", виходячи з твердження, що держава -основний суб'єкт міжнародного права, який, будучи носієм суверенітету, представляє країну в міжнародних відносинах і здатний здійснювати міжнародні права і обов'язки [Лукашук Й.Й. Международное право. Общая часть: Учебник. — M.: БЕК, 1997. — С. 293].

СМП - учасники MВ, урегульованих нормами МП, що є юридичне незалежними та здатні самостійно здійснювати права та обов'язки, встановлені даними нормами. (Тимченко С. 28).

На відміну від внутрідержавного права для СМП властиве поєднання правоздатності та дієздатності = правосуб'єктність.

Розрізняють первинні та вторинні суб'єкти.

І. Первині - держави та народи, що реалізують право на самовизначення (боряться за незалежність), їх поява – результат природньоісторичного процесу розвитку.

II. Вторинні - ті, що створюються на основі волевиявлення первинних: міжурядові організації, державоподібні утворення. Назвіть приклади.

Чому Ватікан - утворення ?

В. - адміністративний центр католицької церкви на чолі з папою римським, "держава-місто" в межах столиці Італії - Риму. Площа 44 га., населення - 1 тис. чол. Ватіканське громадянство має 400 чол. Але! Має дипломатичні відносини з багатьма державами у багатьох державах світу, постійний спостерігач в ООН та ін, є учасником МДоговорів. Правовий статус Ватікана визначений спеціальною угодою з Італією 1984 р.

Ці названі суб'єкти є загальновизнаними. Дискусії ведуться щодо міжнародної правосуб'єктності індивідів (ф.о.) та міжнародних неурядових організацій (МНУО).

Відповідальність за міжнародні злочини?

Звернення до органів ООН чи регіональних організацій для захисту порушених прав.

Наведений далеко не повний перелік (в основному вітчизняного походження) визначень і поглядів щодо поняття суб'єкта міжнародного права викликаний постійно виникаючими дискусіями про можливість розширення або, навпаки, необхідність звуження їхнього кола. Але дослідження суперечок і висловлених при цьому пропозицій дозволяє переконатися, що всі вони не виходять за рамки