проблеми правонаступництва стосовно архівів, визначила, що під державним архівом слід розуміти сукупність документів будь-якої давнини і змісту, утворених або придбаних державою-попередником у ході й діяльності які належали державі-попереднику згідно з й внутрішнім правом і зберігалися під й контролем як архіви Перехід архівів до наступника відбувається без компенсації У разі необхідності держава-попередник може передати належно відтворені копи архівних документів, пов'язаних з Інтересами території яку передали Ця сама Конвенція визначила долю державних боргів при правонаступництві Основний принцип встановлений у ст. 37 згідно з ним борги передаються за узгодженням сторін у "справедливій частці"
Розділ 8. Правонаступництво України у зв'язку з розпадом СРСР
У зв'язку з розпадом СРСР Україна від імені своїх вищих органів влади визначила Правонаступництво в тих випадках, коли через міжнародне право це підлягало вирішенню одностороннім волевиявленням, а в інших випадках — шляхом укладення відповідних міжнародних угод. Так. у Декларації про державний суверенітет від 16 липня 1990 р. було встановлено безперервність держави, територіальне наступництво. Це виявилось, зокрема, в заяві про розвиток України як суверенної національної держави в існуючих кордонах, при діяльності вищого органу державної влади — Верховної Ради УРСР, на основі верховенства Конституції. Проголошувалося встановлення українського громадянства, основаного на законі та нормах міжнародного права, територіальне верховенство, економічна самостійність і право здійснення зовнішніх зносин.
12 вересня 1991 р. вже у формі закону були вирішені питання право наступництва, у тому числі неперервності української держави 1) неперервності органів державної влади і управління, 2) дії Конституції та інших законів Української РСР, 3) встановлювалася незмінність державного кордону, який відділяє територію України від іноземних держав, а також кордонів між Україною і БРСР. Республікою Молдовою і РРФСР.
Щодо міжнародних договорів, то закон встановлював два режими:
незмінність зобов'язань за договорами, укладеними Україною і виборчий підхід до правонаступництва стосовно зобов'язань за договорами, укладеними СРСР. Останні зберігали силу для України у тому разі, якщо не суперечили Конституції України та її інтересам.
За боргами СРСР Україна брала на себе зобов'язання, якщо борги виникли до проголошення незалежності, тобто до 16 липня 1990 р., і відмовлялася від зобов'язань Союзу, що виникли до 1 липня 1991 р. без згоди України. Проголошувалось Правонаступництво громадянства: всі особи, що мешкали на території України на момент проголошення незалежності, ставали громадянами України. У подальшому питання громадянства України уточнювалось рядом додаткових нормативних актів.
6 липня 1992 р. між Україною, Вірменію, Білорусією, Казахстаном, Киргизією. Молдовою. Російською Федерацією, Таджикистаном, Туркменистаном і Узбекистаном була підписана угода про розподіл всієї зарубіжної власності колишнього Союзу РСР. Предметом угоди були вся рухома і нерухома власність та інвестиції за межами території СРСР, які знаходились у володінні, користуванні й розпорядженні СРСР, його органів або інших структур, під його контролем або юрисдикцією. Це майно поділялось у процентах — від 0,7 (для Туркменії) до 61,34 (для РФ). Україна отримала 16,37 %. Поділ у натурі повинен був здійснюватися на основі окремої угоди, і сторони домовились, що він буде здійснений з урахуванням забезпечення нормального функціонування об'єктів власності. У цей самий день було підписано угоду про правонаступництво щодо державних архівів колишнього Союзу РСР з метою утворення повноцінних архівних фондів держав — учасниць СНД. Загальним принципом цієї важливої угоди було проголошення цілісності архівних фондів колишньої Російської імперії і Союзу РСР. Визнавалось, що учасники угоди не претендують на архіви, що знаходяться за межами їхньої території, і згодні на перехід під юрисдикцію держави тих архівів, які знаходяться на їхній території. Крім того, сторони забезпечують повернення тих фондів, котрі утворились на їхній території, але опинились за її межами. Угода передбачала можливість використання державами-учасницями архівів, що знаходяться у розпорядженні будь-якого учасника, шляхом доступу до них або отримання копій.
В Україні було прийнято ряд законодавчих актів, які реалізували суверенітет, незалежність і правонаступництво нової держави. До них належить Закон про економічну незалежність Української РСР, а також Постанова Верховної Ради Української РСР від 6 червня 1991 р. "Про перехід в юрисдикцію Української РСР державних підприємств і організацій союзного значення, розташованих на території республіки" [39].
Україна відмовилась від застосування ряду діючих на її території нормативних приписів. Так, Постановою Верховної Ради Української РСР від 25 грудня 1990 р. з 1 лютого 1991 р. призупинялась дія постанови Ради Міністрів СРСР від 24 грудня 1987 р. "Про обмеження прописки громадян в деяких населених пунктах Кримської області і Краснодарського краю", оскільки зміст цієї постанови перешкоджав здійсненню конституційних прав депортованих громадян, які повертались на постійне проживання в Крим [40].
Заявою від 24 жовтня 1991 р. Верховна Рада проголосила без'ядерний статус України. Разом з тим були сформульовані основні принципи політики України в сфері роззброєння: повне знищення ядерної зброї і компонентів її базування, широка програма конверсії оборонної промисловості, перепрофілювання частини військово-промислового потенціалу на потреби економічного і соціального розвитку, додержання підписаного СРСР Договору між СРСР і США про скорочення ядерних стратегічних наступальних озброєнь, розташованих на території України [41].
Дещо інакше склалася ситуація для Росії. Йшлося, зокрема, про право наступництво у такій міжнародній організації, як ООН, і її головному органі — Раді Безпеки, де СРСР був одним з п'яти постійних членів, що мав право вето. Жодна з колишніх союзних республік не претендувала на це місце. Тому всі, у тому числі й Україна, так чи інакше погодились з тим, що його буде займати Росія. З