відповідати ціні об'єкта нерухомого майна, а тому потрібно конкретизувати оцінку об'єкта і повноваження нотаріуса щодо розрахунку строку дії договору. При цьому мінімальним строком дії такого договору можна визначити строк з моменту його посвідчення і до погашення аліментів сумою, яка дорівнює вартості об'єкта нерухомого майна [10, с. 576].
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) мають присуджуватися у частці від заробітку (доходу) її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Це правило відповідає положенням статей 183, 184 СК України.
Новелою СК України є також те, що у законі не встановлено максимального розміру аліментів, а лише мінімальний. СК України не встановлює максимального розміру аліментів, оскільки його визначає суд, ґрунтуючись на ст. 182 СК України, виходячи з обставин справи, з урахуванням можливостей батьків та потреб дитини. Наголосимо, що право дитини на достатній рівень життя ґрунтується передусім на таких економічних показниках, як середній дохід, неоподатковуваний дохід громадян, споживчий кошик, мінімальна заробітна плата, прожитковий мінімум. У ч. 2 ст. 182 СК України встановлюється, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім цього, держава, згідно ч.3 ст.184 СК України бере на себе обов'язок забезпечити дитину ма-теріальною допомогою в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповід-ного віку у разі, якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру аліментів.
Втім, не зважаючи на досить позитивний крок з боку держави у напрямку захисту прав дитини на достатній матеріальний рівень жит-тя, слід звернути увагу на наступні негативні моменти.
По-перше, 30 відсотків прожиткового мінімуму - надто невелика сума. Зокрема, згідно зі ст.65 Закону України „Про Державний бюд-жет України на 2009 рік“ від 26.12.2008 № 835-VI від 20.12.2005 р.№ 3235-ІУ прожитковий міні-мум на дітей віком до 6 років складає 557грн, від 6 до 18 років – 701грн.
Відповідно аліменти у розмірі 167,10 грн та 210,30 грн будуть складати 30% зазначених сум. Безумовно, таких аліментів не виста-чить і на тиждень тільки для забезпечення нормального харчування дитині.
По-друге, конкретизація лише мінімальної суми аліментів може мати негативні наслідки залежності судових рішень від вказаного мінімуму при визначенні розміру аліментів.
В той же час, слід застосовувати положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. № 3 Про практику застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів (далі – Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. № 3), в п.17 якого міститься відсилання до ч. 3 ст. 70 Закону України ”Про виконавче провадження“, яка визначає максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника, і такий розмір не може перевищувати 50 % заробітної плати цієї особи [45].
Але на сьогоднішній день ми погоджуємося з пропозицією Л.В. Сапейко щодо того, що розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим, ніж половина мінімальної заробітної плати [43, с. 4, 13]. Тому й пропонуємо переглянути положення ст. 70 Закону України ”Про виконавче провадження“ [46] щодо максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника.
На нашу думку, доцільно зауважити, що розмір аліментів в деяких випадках не може забезпечити реалізацію права дитини на розвиток своїх здібностей (або права дитини на медичну допомогу і лікування у зв’язку з хворобою), тому СК України статтею 185 встановлює обов’язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами, незалежно від пред’явленого позову про стягнення аліментів. Крім того, п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. № 3 наголошує, що до участі у додаткових витратах на дитину можна притягати лише батьків і закріплює основоположне правило про те, що при одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо. Але виникає питання, чи має право особа, яка раніше не заявляла позов про стягнення аліментів на утримання дитини, звернутися до суду з позовом про покладення на другого з батьків, з ким не проживає дитина, обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину, і як при цьому повинен вести себе суд?
У ст. 183 СК України передбачається порядок визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, яку визначає суд, за обґрунтованими вимогами позивача. Закон для забезпечення більш надійного захисту прав дітей на аліменти виходить з визнання того, що частки усіх дітей, на яких мають стягуватися аліменти, у єдиній частці від заробітку (доходу) того з батьків, хто зобов'язаний їх сплачувати, що визначається судом, повинні бути рівними.
СК України передбачає і порядок визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі. Недоліком цього підходу визначення розміру аліментів є те, що такий розмір, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону, що спричиняє постійні перерахунки. Тверду грошову суму, як правило, визначають сторони, якщо вони не можуть дійти згоди щодо її розміру, - суд.
Так, можна говорити про новий підхід до визначення розміру аліментів. На нашу думку, новий порядок визначення аліментів призведе до збільшення кількості ”аліментних“ справ,