і згоду на правові наслідки усиновлення, в т.ч. на зміну імені. Це підтверджується тим, що відповідно до ч.2 ст. 218 СК України дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення.. Тому вважаємо, що згода дитини на зміну імені під час усиновлення є необхідною тільки у випадку, якщо дитина досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.
За законодавством України статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (вісімнадцяти років), отже, згода вимагається і від трирічної, і від шестирічної дитини, що на практиці викличе певні труднощі. На нашу думку, труднощі також можуть виникнути, якщо усиновлення буде проведене стосовно дитини, яка має певні вади розвитку (наприклад, цілком здорова п’ятирічна дитина не розмовляє). З метою уникнення на практиці можливих труднощів, пропонуємо доповнити ч.1 ст. 231 СК України застереженням, із досягненням якого віку надання дитиною згоди на зміну імені є обов’язковим, і викласти абзац другий ч. 1 ст. 231 СК у такій редакції:
“За заявою усиновлювачів може бути змінено ім’я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини десятирічного віку. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім’ї усиновлювачів і звикла до нового імені”.
На нашу думку, дитина з досягненням десятирічного віку може більш відповідально ставитись до своїх дій, через те що більш повно усвідомлює їхні наслідки.
Однак законодавство встановлює винятки, коли згода усиновленого на зміну імені, прізвища, по батькові є необов’язковою, якщо дитина проживала в сім'ї усиновлювача і вважає його своїм батьком (матір'ю).
Ім’я дитини визначається за спільною згодою батьків, законодавець і при розв’язанні цього питання виходить із принципу рівності прав чоловіка та жінки. Документальне закріплення імені відбувається під час державної реєстрації дитини у відділі реєстрації актів цивільного стану, ім’я дитини вказується в актовому запису та в свідоцтві про народження.
Батьки можуть дати дитині подвійне ім’я, наприклад Жан-Поль. Якщо батьки виявлять бажання зареєструвати пестливе, скорочене ім’я, то в цьому випадку робиться відповідна відмітка в графі “Для відміток”, яка повинна бути засвідчена підписом одного або обох батьків [52, c.390]. Слід зазначити, що іноді на практиці виникають ситуації, коли батьки не можуть дійти згоди щодо імені дитини, в цьому випадку спір може вирішуватися органами опіки та піклування або судом (ч.3 ст.146 СК України).
Новий СК України передбачає можливість надання дитині двох імен, а якщо традиції національної меншини, до якої належать батьки, передбачають надання дитині більше, ніж двох імен, дитині може бути надано ім’я згідно з традиціями цієї меншини (ст. 146 СК).
Як зазначалось вище, по батькові є однією зі складових особового імені людини. На відміну від імені, по батькові дитині присвоюється за ім’ям батька дитини. На практиці іноді трапляються випадки, коли батьки не можуть дійти згоди щодо присвоєння дитині по батькові через те, що батько дитини має подвійне ім’я. У такому випадку дитині присвоюється по батькові за одним із імен батька, про що робиться запис у графі “Для відміток”. Яке саме ім’я батька буде визначене дитині як по батькові, батьки повинні визначитись самостійно [52, c.39].
Якщо матір дитини не перебуває в шлюбі та не має запису акта про встановлення батьківства, то по батькові дитині встановлюється за заявою матері дитини. При встановленні батьківства по батькові може бути змінено, якщо ім’я особи, вказане матір’ю при реєстрації народження дитини, не збігається з іменем особи, вказаної батьком, у встановленому законом порядку.
Так, при розгляді справи про встановлення факту батьківства за позовом громадянки Людмили Р., яка є бабусею неповнолітнього Антона В., суду стало відомо, що син Людмили Р. Олег Б. проживав разом із Галиною Д. однією сім’єю, вони вели спільне господарство упродовж п’яти років. Галина Д. у цей час перебувала в зареєстрованому шлюбі з Володимиром Є., який відбував покарання в місцях позбавлення волі. У період спільного життя у Галини Д. народився Антон В. від Олега Б. За життя Олег Б. визнавав себе батьком дитини, піклувався про неї, свідки підтвердили, що дитина знаходилась на утриманні та вихованні Олега Б., проте батьком дитини був записаний Володимир Є., який в цей час перебував у місцях позбавлення волі. Суду також стало відомо, що Галина. Д. і Володимир Є. позбавлені батьківських прав щодо своїх спільних неповнолітніх дітей Віталія В. та Костянтина В. Також суду стало відомо, що після відбуття покарання Володимир Є. звернувся із заявою до начальника Подільського РУГУ в м. Києві, в якій заперечував своє батьківство щодо Антона В. З моменту смерті Олега Б. дитина Антон В. перебуває на вихованні гр. Людмили Р., яка згідно розпорядженням голови Подільської районної державної адміністрації м. Києва призначена опікуном Антона В.
Суд ухвалив записати в записі акта про народження, складений на Антона В., батьком Олега Б. Виправити прізвище та по батькові дитини прізвище з С. на Т., по батькові Олегович замість Володимирович [53].
Як зазначають фахівці, які вивчають походження прізвищ, прізвище здебільшого формується від особистого імені, тобто від імен, наданих тій або іншій особі, - до них належать як хрестильні імена (надані під час хрещення), так і прізвиська, які надавались особі за її професією, місцем проживання [54, c.5].
Прізвище дитини за КпШС надавалося за прізвищем батьків, якщо вони мають спільне прізвище. Як зазначалося у розділі першому, здебільшого подружжя обирає спільне прізвище. У науковій літературі це пояснювалося тим, що єдність