КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Юридична природа колективних спорів”

ПЛАН

ВСТУП

1. ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

1.1. Передумови утворення

1.2. Об'єднання Волині і Галичини

1.3. Розбудова держави за Данила Галицького

1.4. Боротьба за зміцнення Галицько-Волинської держави
2. ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА

2.1. Державний лад Галицько-Волинської держави

2.2. Система органів влади і управління

3. КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ЗЕМЛІ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження зумовлена тим, що Галицько-Волинська держава стала гідним продовжувачем Київської Русі у напрямку утвердження українського народу як самодостатньої нації, яка має право мати міцні державні утворення, які приймають участь у загальноєвропейському житті.

Галицько-Волинське князівство, як прямий нащадок політичних, правових і культурних традицій Київської Русі – держава, що на 90% співпадала по території з нашою теперішньою Україною.

Метою курсової роботи є поглиблене вивчення історії Галицько-Волинської держави в аспекті формування державності, державного устрою, правових відносин, форм права, що існувало на її території.

Ідучи поряд, історія держави і історія права найчастіше вплітаються одне в одне, дають нам розуміння історичних фактів не тільки як перелік хронологічних дат, а й як сукупність чинників, що привели до формування держави з характерним їй політично-правовим устроєм.

Об’єктом дослідження є Галицько-Волинська держава.

Предмет дослідження: передумови виникнення Галицько-Волинської держави, особливості її формування, внутрішня та зовнішня політика в Галицько-Волинському князівстві, його значення у державотворчих процесах в подальшому.

Для розкриття тем була використана література як українських, так і зарубіжних авторів, що дало змогу висвітлити теми з точки зору істориків та правознавців різних епох, наших співвітчизників і вчених інших держав.

Загальний обсяг роботи – 36 сторінок.

Методи дослідження: хронологічний метод, літературний, методи аналізу, синтезу та порівняння, метод узагальнення та ін.

1. ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

1.1. Передумови утворення

Після смерті Ярослава Мудрого влада на Волині часто переходила з рук в руки. Окрему князівську династію на Волині започаткував внук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславич, який князював у Володимирі протягом 1136-1142 і 1146-1154 рр. Він, а пізніше його син Мстислав Ізяславич, спиралися на свої волинські володіння, ведучи боротьбу за утвердження на київському престолі. Боротьба за зміцнення Волинського князівства була нелегкою, і воно в окремі періоди своєї історії перетворювалось у своєрідну федерацію менших удільних князівств. Князі, які нерідко намагалися вести самостійну політику, були в Луцьку, Пересопниці, Дорогичині, а в окремі періоди - також у Бузьку, Червені та інших містах. Після смерті в 1170 р. Мстислава Ізяславича Волинь була поділена між його синами: Роман став князювати у Володимирі, Володимир у Бересті, Святослав у Червені, Всеволод у Белзі. Лише наполегливою об'єднавчою політикою Романа Мстиславича було забезпечено єдність Волинської землі [5, c.99].

На відміну на Прикарпатті вже в 1084 р. утворилися три князівства, в яких панували брати Ростиславичі, правнуки Ярослава Мудрого. Найстарший брат Рюрик Ростиславич володарював у Перемишльському князівстві, куди входили землі над Сяном і Верхнім Дністром приблизно до р. Стрий. Василькові Ростиславичу належало Теребовельське князівство, що включало Поділля, Буковину, східну частину Українських Карпат. На північ від Теребовельського князівства лежало Звенигородське. Воно припало третьому братові, Володареві, який після смерті Рюрика став князем і у Перемишлі. Син Володаря Володимир (якого літопис називає Володимирком) об'єднав Перемишльську, Теребовельську, Звенигородську землі у складі одного князівства. У 1144 р. він зробив своїм столичним містом Галич над Дністром. Лише у Звенигородському князівстві деякий час правив його племінник Іван Ростиславич (Іван Берладник). [4,158]

Найбільшої могутності Галицьке князівство досягло за часу правління Володимиркового сина Ярослава Осмомисла, батька оспіваної у „Слові о полку Ігоревім" Ярославни. Його володіння сягали вздовж Дністра досить далеко на південь; навіть землі в нижній течії Пруту й Дунаю опинились у певній залежності від Галича. Зростало значення Дністра у міжнародній торгівлі, що, в свою чергу, сприяло розвиткові міст князівства.

Галицький князь користувався авторитетом на міжнародній арені, підтримував дипломатичні взаємини не лише з сусідами, а й із Візантією, Священною Римською імперією. [5,84].

Наприкінці Х — в першій половині XI ст. адміністративним осередком земель Волині і Підкарпаття був Володимир — місто, що його заснував і назвав своїм ім'ям князь Володимир Святославич. Він передав управління цим краєм Всеволодові, який був сином Володимира і Рогніди Рогволодівни. Місто Володимир стало осередком єпископства і самим головним центром розвитку культури у регіоні.

Після смерті Ярослава Мудрого влада на Во-лині часто переходила з рук в руки. Окрему князівську династію на Волині започаткував внук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславич, який князював у Володимирі протягом 1136-1142 і 1146-1154 рр. Він, а пізніше його син Мстислав Ізяславич, спиралися на свої волинські володіння, ведучи боротьбу за утверд-ження на київському престолі. Боротьба за зміцнення Волинського князівства була нелегкою, і воно в ок-ремі періоди своєї історії перетворювалось у своєрідну федерацію менших удільних князівств. Князі, які нерідко намагалися вести самостійну політику, були в Луцьку, Пересопниці, Дорогичині, а в окремі періоди - також у Бузьку, Червені та інших містах. Після смерті в 1170 р. Мстислава Ізяславича Во-линь була поділена між його синами: Роман став князювати у Володимирі, Володимир у Бересті, Свя-тослав у Червені, Всеволод у Белзі. Лише наполегливою об'єднавчою політикою Романа Мстиславича було забезпечено єдність Волинської землі.

Трохи по-іншому склалась доля Прикарпаття. Тут вже в 1084 р. утворилися три князівства, в яких панували брати Ростиславичі, правнуки Ярослава Мудрого. Найстарший брат Рюрик Ростиславич во-лодарював у Перемишльському князівстві, куди входили землі над Сяном і Верхнім Дністром приблиз-но до р. Стрий. Василькові Ростиславичу належало Теребовельське