право вимагати від товарного складу взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення схорон-ності товарів. При поверненні товару кожна із сторін договору збе-рігання має право вимагати огляду переданих за ним речей та пе-ревірки їх якості. Витрати, пов'язані з оглядом речей, покладаються на сторону, яка його ініціювала (ч. З ст. 959 ЦК). Якщо при повернен-ні товару він не був спільно оглянутий або перевірений товарним складом та поклажодавцем, останній має заявити про нестачу або по-шкодження товару в письмовій формі одночасно з його одержанням. Якщо ж ним були виявлені нестача або пошкодження переданого то-варному складу на зберігання товару, які не могли бути виявлені при звичайному способі його прийняття, така заява повинна бути переда-на зберігачу протягом трьох днів після його одержання. При відсут-ності такої заяви вважається, що товарний склад повернув товар від-повідно до умов договору.[8;180]
Іноді, враховуючи особливості товару, може виникнути необхід-ність негайної зміни умов його зберігання. У таких випадках товар-ний склад зобов'язаний самостійно вжити невідкладних заходів для забезпечення схоронності переданого на зберігання товару та повідо-мити про них поклажодавця. У разі необхідності останній має від-шкодувати зберігачу пов'язані з цим відповідні витрати. Пошкоджен-ня товару під час зберігання тягне за собою обов'язок товарного складу скласти відповідний акт і того ж дня повідомити про це покла-жодавця (ч. 2 ст. 960 ЦК).
РОЗДІЛ II. СПЕЦІАЛЬНІ ВИДИ ЗБЕРІГАННЯ
Положення ЦК забезпечують правове регулювання відносин у сфері здійснення зберігання речей не тільки товарними складами, а й іншими спеціалізованими організаціями, а також визначають випад-ки обов'язкового забезпечення схоронності речей. Ці види зберігання є спеціальними і мають суттєві особливості.[5;87]
2.1. Зберігання речей у ломбарді.
Відповідно до ст. 1 За-кону України від
12 липня 2001 р. «Про фінансові послуги та держав-не регулювання ринків фінансових послуг» ломбард є фінансовою установою, основним видом діяльності якої є видача фізичним осо-бам відповідних грошових сум під заставу належного їм майна (за-ставні операції). Для гарантії виконання грошових зобов'язань фізич-ної особи перед ломбардом вона може передавати йому в заставу не тільки нерухомі, а й рухомі речі: ювелірні вироби, побутову тех-ніку тощо. Такі речі переходять ломбарду в заклад (ч. 2 ст. 575 ЦК) і передаються йому (як заставодержателю) у володіння, тому для за-безпечення їх схоронності приміщення ломбарду повинне бути від-повідним чином обладнане. Це обумовлює можливість надання лом-бар- дами додаткової послуги по зберіганню рухомих речей, які не є предметом заставних операцій. Договір зберігання таких речей укла-дається у письмовій формі, яка полягає у видачі іменної квитанції. У її змісті обов'язково вказуються прізвище, ім'я та по батькові покла-жодавця, фіксуються індивідуальні ознаки речей, переданих на збе-рігання, визначається їх ціна, а також обумовлюється строк дії та інші умови договору. Додатковою гарантією забезпечення майнових інте-ресів поклажодавця є покладення на ломбард як зберігача обов'язку по страхуванню переданих на зберігання речей (ч. З ст. 967 ЦК). Речі, передані на зберігання, повинні бути застраховані ломбардом за влас-ний рахунок, виходячи з повної суми їх оцінки, яка визначається за домовленістю сторін.
Ломбард зобов'язаний зберігати передані на зберігання речі про-тягом визначеного законодавством строку. Якщо поклажодавець не забрав річ із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, вона підлягає продажу в порядку, вста-новленому законом (ч. 1 ст. 968 ЦК). Такі речі, як правило, підляга-ють реалізації через комісійні магазини, а витрати покриваються за рахунок поклажодавця. Законодавче закріплення такої можливості ломбарду пояснюється тим, що площа належних йому приміщень, яка значно менша у порівнянні з товарним складом не дозволяє за-безпечувати зберігання невитребуваних своєчасно речей протягом більш тривалих строків. Із суми виторгу, одержаної від продажу речі, вираховуються плата за зберігання, а також відповідні витрати лом-барду. Залишок суми виторгу підлягає поверненню поклажодавцеві.[5;89]
2.2. Зберігання цінностей у банку.
Право банків надава-ти послуги з відповідального зберігання цінностей та документів й надання в оренду сейфів для забезпечення їх схоронності і, одночас-но, вільного доступу поклажодавця до них визначається положення-ми ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». У цьо-му випадку документи та цінності передаються банку на зберігання з видачею поклажодавцю іменного документа. У останньому зазнача-ються прізвище, ім'я та по батькові поклажодавця, реквізити банку і умови зберігання та повернення речей. Цей спеціальний вид зберіган-ня може грунтуватись на двох окремих договорах. За договором збе-рігання цінностей у банку останній приймає на зберігання докумен-ти, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності. Договір може укладатись як на певний, узгоджений сторо-нами строк, так і бути безстроковим. Як правило, такі речі зберігаю-ться без визначення строку їх зберігання і підлягають поверненню на вимогу поклажодавця. Якщо предметом зберігання є цінні папери, банк, за уповноваженням поклажодавця, може вчиняти правочини з речі на зберігання у звичайних камерах схову поклажодавцеві ви-дається квитанція або номерний жетон. їх наявність у особи дає їй право вимагати видачі поклажі, здійснивши оплату часу її перебуван-ня на зберіганні. ЦК передбачає обов'язок зберігача відшкодувати поклажодавцеві збитки, завдані внаслідок втрати, нестачі або пошко-дженя речі, зданої до камери схову. Вони відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої при переданні її на зберігання. Правила зберігання речей у камерах схову на відповідному виді транспорту, видані відповідно до транспортних кодексів (статутів), визначають граничні строки зберігання таких речей. Ці строки можуть визначати-ся також за домовленістю сторін. Якщо пасажир або інша особа не