Тема: Особисті немайнові права та обов’язки подружжя

Вступ

Поняття та особистих немайнових прав подружжя. Рівність подружжя в сімейних відносинах.

2. Види особистих немайнових прав подружжя:

а) право подружжя на зміну прізвища

б) право подружжя на вибір місця проживання

в) право подружжя на вибір професії, роду занять

г) право подружжя спільно вирішувати питання життя сім’ї

д) інші особисті права подружжя.

Особисті немайнові обов’язки подружжя.

Висновки

Література:

1. Сімейне право України (у схемах): Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2005.- 160с.

2. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. С.Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2008. – 1248с.

3. Сімейний кодекс України від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 21-22, ст..135

4. Антокольская М.В. Семейное право. Учебник. – М.: Юристъ, 1997. – 366с.

5. Ромовська З. В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. — К. : Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. — 528 с.

6. Червоний Ю. С., Калітенко О. М., Волосатий Г. С., Труба В. І. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України / Одеська національна юридична академія / Ю.С. Червоний (ред.). — К. : Істина, 2003. — 464с.

ВСТУП

Реєстрація шлюбу породжує виникнення різноманітних за своїм змістом особистих прав та обов’язків подружжя. Оскільки відносини між подружжям мають глибоко особистий характер, то їх правовому регулюванню в сімейному праві надається велике значення. В новому СКУ міститься велика кількість норм, які регулюють ОНВ подружжя. Проте їх значна кількість знаходиться поза сферою правового регулювання. В силу своєї делікатності та інтимності вони не піддаються зовнішньому впливу, що вказує на їх особливий характер.

Особливостями ОНП подружжя, на відміну від майнових, є те, що вони не мають економічного змісту та майнового характеру. В той же час вони є вкрай важливими, що зумовлено сутністю шлюбу як сімейного союзу жінки та чоловіка, заснованого на принципах рівності подружжя. Ці права належать кожному з подружжя незалежно від майнового стану. Їх здійснення не супроводжується майновим еквівалентом з баку іншого з подружжя. Вони не можуть бути виражені в грошовій формі.

Особисті права й обов’язки подружжя виникають щодо визначених нематеріальних благ. Вони тісно пов’язані з особистістю кожного з подружжя, невіддільні від неї і не можуть відчужуватись, як і самі блага, стосовно яких виникають особисті права й обов’язки. На них не впливає факт спільного чи роздільного проживання подружжя. Вони не можуть бути припинені чи змінені домовленістю між подружжям. Не можуть бути вони і предметом шлюбного договору, інших угод.

Велика кількість серед закріплених у СКУ ОНП подружжя належать ім. як громадянам і до взяття шлюбу. Водночас ОНП подружжя мають певні особливості ( див. Таблицю ).

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ ПОДРУЖЖЯ – це врегульовані нормами сімейного права відносини стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.

На різних історичних проміжках часу та в різних країнах шлюбно-сімейні правовідносини регулювалися неоднаково, таким само неоднаковим було і становище жінки, здебільшого жінка була усунута від участі в релігійних обрядах і не допускалася до участі у громадських, політичних подіях. Нерівність прав жінок і чоловіків можна прослідкувати, починаючи з культури стародавньої Греції, яка вважала жінку, навіть якщо вона належала до аристократичної верхівки, річчю, об’єктом володіння, і закінчуючи початком XX століття.

Греки завжди дотримувалися моногамії, але ніколи не були галантними, здатними обожнювати своїх жінок, вони не вважали жінку рівною собі істотою. Шлюбний союз греків не був союзом душ, він був скоріше союзом тіл, симбіозом, явищем радше “економічним”, ніж психологічним [ Чумаченко Б. М. Вступ до культурології античності. Стародавня Греція: Навч. посіб. – К.: Вид. дім “КМ Академія”, 2003. – 100с., с.61].

У період середньовіччя всі питання шлюбу, сім’ї регулювалися церквою.

У X cт. неросторгнення шлюбу стає догмою католицизму. Принцип, установлений церквою, полягав у тому, що шлюб можна брати лише один-єдиний раз. Церковники стверджували, що кожний повторний шлюб – це перелюб. Канонічне право поступово пом’якшило своє ставлення до можливості повторно брати шлюб, дозволивши повторно вступати в шлюб тільки певній, чітко визначеній категорії осіб (удовам або вдівцям).

Слід зазначити, що і на сьогодні в багатьох країнах світу вплив релігії на регулювання сімейно-шлюбних відносин досить значний. Це країни, в яких основною (державною) релігією є іслам (Іран, Пакистан, Афганістан). За нормами Шаріату жінці відводиться другорядна роль як у побуті, громадському, політичному житті, так і в сімейно-шлюбних правовідносинах. Чоловік є головою сім’ї, а тому саме чоловікові належить право вибору місця проживання подружжя і розв’язання всіх питань, які стосуються життя сім’ї: “Чоловіки стоять над дружинами за те, що Аллах дав одним перевагу над іншими...”, і далі: “Поселяйте їх там, де самі оселитеся за вашим достатком: не робіть їм неприємного, щоб притиснути їх” [Коран / Пер. И.Ю. Крачковского. – Минск: Славянский путь, 2002. –511 с. , с.465]. Нерівність прав жінок і чоловіків випливає і з наданого чоловікам, які є мусульманами, права мати декілька законних дружин (“...одружуйтесь на тих, що приємні вам, жінках – і двох і трьох, і чотирьох...”), (“А тих, непокірних, яких ви боїтесь, умовляйте і покидайте їх на ложах і бийте їх...”) [ Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с., с.334].

Законодавство Російської імперії, до складу якої входила значна частина українських земель, визначало: “Стосунки між подружжям із особистого боку