Процедура зміни прізвища громадянами України передбачена положенням ”Про порядок розгляду клопотань про переміну громадянами України прізвищ, імен, по батькові” (Положення “Про порядок розгляду клопотань про переміну громадянами України прізвищ, імен, по батькові” // Нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини у сфері шлюбу та сім’ї. “ІВА”. – Ужгород. – 2002.). Цим порядком установлено, що після досягнення особою 16 років вона може змінити прізвище, ім’я та по батькові, подавши заяву встановленого зразка у відділ запису актів цивільного (громадянського) стану за місцем проживання. Разом із заявою подаються такі документи: свідоцтво про народження; свідоцтво про одруження (якщо особа перебуває у шлюбі) або свідоцтво про розірвання шлюбу (якщо шлюб розірвано); свідоцтво про народження дітей (якщо особа має дітей віком до 18 років); фотокартку.

У випадку задоволення клопотання про зміну прізвища особа повинна у тримісячний термін зареєструвати зміну прізвища, імені, по батькові. Якщо особа не скористається наданим їй правом під час цього терміну без поважних причин, дозвіл на зміну прізвища, імені, по батькові втрачається, а повторне клопотання може бути розглянуто лише через рік.

Але за наявності поважних причин, підтверджених документально, термін реєстрації може бути продовжено керівником відділу РАЦСу до кінця поточного року; таке положення передбачено ч. 3 ст.6.4 “Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні” (далі – Правила) [.Наказ Міністерства юстиції України “Про внесення змін та доповнень до Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні” // Сімейне законодавство України. Збірник законодавчих та підзаконних актів. – К.: Атіка, 2003.-512 с., c.460].

На практиці трапляються випадки, коли громадянин із поважних причин порушив тримісячний термін, а до кінця поточного року залишається кілька тижнів, днів. Звичайно, в цьому випадку продовження терміну не дасть можливості скористатися правом зміни, наступне звернення можливе лише через рік. На думку дисертанта, потрібно чітко зазначити, на який саме час керівник відділу РАЦСу може подовжувати термін реєстрації зміни прізвища, імені, по батькові. Виходячи з вищенаведеного, пропонуємо змінити ч.3 ст.6.4 Правил, виклавши її у такій редакції:

“...У разі порушення терміну реєстрації переміни прізвища, імені, по батькові з поважних причин, підтверджених документально, термін реєстрації може бути продовжено керівником відділу РАЦСу, але не більше, ніж на шість місяців”.

Запропонована редакція ч. 3 ст.6.4 Правил дасть можливість усунути в подальшому виникнення ситуацій, за яких особа, яка дійсно з поважних причин пропустила термін, не може скористатися правом зміни прізвища.

У разі відмови в зміні прізвища, імені, по батькові, відділ реєстрації актів цивільного стану складає висновок, копію якого вручає заявнику. Відмова в зміні прізвища може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Право на прізвище належить кожному з подружжя і тому зміна прізвища одним із подружжя не тягне за собою автоматичної зміни прізвища іншим.

Отже, на сьогодні СК України містить більш прогресивні положення щодо права наречених (подружжя) на вибір та зміну шлюбного прізвища.

Чинне сімейне законодавство України надає право кожному з подружжя під час розлучення самостійно вирішувати питання про прізвище. Той з подружжя, хто змінив своє прізвище при одруженні на інше, має право і після розірвання шлюбу іменуватися цим прізвищем або на його вимогу при реєстрації розірвання шлюбу органами реєстрації актів цивільного стану йому присвоюється дошлюбне прізвище. Особисте право кожного з подружжя на збереження спільного прізвища після розірвання шлюбу не може бути оскаржено навіть у судовому порядку.

Потрібно зазначити, що як КпШС, так і чинний СК України забороняє як під час реєстрації шлюбу, так і під час подружнього життя, обирати подружжю якесь третє прізвище, яке не належить (не належало) жодному з них.

б) Право подружжя на вибір місця проживання

У сімейному законодавстві України немає чітко встановленого положення про те, де саме повинно проживати подружжя – за місцем проживання жінки чи чоловіка. Закон, всіляко стимулюючи подружжя до спільного проживання, прямо не зобов’язує їх до спільного проживання, тому зміна місця проживання одним із подружжя не передбачає обов’язку змінити місце проживання для іншого. Звичайно, нормальні шлюбні відносини, як правило, супроводжуються спільним проживанням подружжя, однак під час спільного життя можливі різні ситуації, внаслідок виникнення яких відбувається зміна місця проживання одного з подружжя (влаштування на роботу в іншій місцевості, навчання).

Законодавство України зазначає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується вільний вибір місця проживання (ст.33 Конституції України). Під місцем проживання розуміють те місце, де громадянин постійно або переважно проживає (ст.17 Цивільного кодексу України) [Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – № 30. – ст.463.].

У новому ЦК України місцю проживання фізичної особи присвячено декілька статей. Визначення місця проживання фізичної особи закріплено в ст.29, ч.6-та якої встановлює, що фізична особа може мати кілька місць для проживання. Право фізичної особи на вільний вибір місця проживання, його зміну закріплено в ст. 310 нового ЦК України. У статті сказано: “Фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом”.

Можливість