Питання громадянства подружжя в різних країнах вирішується по-різному. Так, за законодавством Росії та Вірменії існує можливість отримання подвійного громадянства (біпатризм). Звичайно, більшість країн намагається уникнути біпатризму через складність відносин, які він породжує.

Особи без громадянства за умови їхнього постійного проживання на території України також користуються в Україні правами і несуть обов’язки нарівні з громадянами України.

Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що питання про те, залишитися громадянином своєї країни чи стати громадянином іншої держави, громадянином якої є другий із подружжя, залежить тільки від волевиявлення особи, яка одружується. Зміна одним із подружжя свого громадянства не відбивається на громадянстві іншого.

в) Право подружжя на вибір професії , роду занять

Право подружжя визначати місце проживання тісно пов’язано з правом кожного з подружжя на вільний вибір професії і роду занять.

У сучасній Україні закон гарантує свободу кожного з подружжя у виборі професії і роду занять, а це означає, що кожен із подружжя має право самостійно розв’язувати питання про вибір будь-якої професії, роду занять, незалежно від думки та переконання інших осіб, у тому числі й іншого з подружжя. Можливі лише обмеження загального характеру, пов’язані з особистими якостями, природним обдарованням і кваліфікацією громадянина, який претендує на заняття певної посади, на заняття певним видом діяльності.

У ч.2 ст.43 Конституції України зазначено, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно із суспільними потребами.

Право фізичної особи на вибір роду занять закріплено у ст. 312 нового ЦК України, у ч. 1 якої зазначено, що “фізична особа має право на вибір та зміну роду занять”.

Розвиває положення Основного закону України Сімейний кодекс України, в ст. 52 якого передбачено, що кожен із подружжя має право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.

Заперечення іншого з подружжя не має юридичного значення, а перешкоджання в здійсненні вільного вибору одного з подружжя іншим, може слугувати підставою для розлучення. Такі самі дії, поєднані з насильством, є підставою для застосування до винного заходів адміністративного та кримінального характеру.

При розгляді справи про розірвання шлюбу між громадянкою Г.М. та громадянином А.С. в суді Подільського району міста Києва за позовом гр. Г.М., позивачка пояснила суду, що її чоловік А.С. зловживає спиртними напоями, не дозволяє їй ходити на роботу, спілкуватись із друзями, колегами по роботі, з особами чоловічої статі. Через таку поведінку чоловіка у гр. Г.М. почали псуватися стосунки з родичами і колегами. Через постійні скандали гр. Г.М. втратила до свого чоловіка почуття кохання та поваги. З чоловіком стосунків не підтримує, проживає окремо. Від шлюбу є син, 1992 року народження. Позивачка просила розірвати шлюб і призначити на утримання дитини аліменти у розмірі ј частини усіх видів заробітку щомісячно до повноліття. Судові витрати просить покласти на відповідача. Відповідач із невідомих причин тричі не з’являвся в суд. Суд задовольнив позов гр. Г.М. [Архів Подільського районного суду м. Києва. Справа №2-1081.].

Слід зазначити, що здійснення особистого права кожним із подружжя на вибір професії та роду занять має збігатися з інтересами сім’ї, тобто при виборі професії кожен із подружжя не може не враховувати інтереси сім’ї.

На жаль, новий Сімейний кодекс України не містить окремої статті, яка б чітко закріплювала в своїх положеннях право кожного з подружжя на вибір занять, професії. На думку дисертанта не слід відмовлятися від норм, які довели свою необхідність протягом усього часу існування законодавства про шлюб та сім'ю, тому слід закріпити право кожного з подружжя на вибір професії, роду занять окремою статтею, яку викласти в такій редакції: “ Жінка та чоловік мають рівне право на вільний вибір професії та роду занять”. Така редакція нової статті СК буде органічно доповнювати положення Конституції України та положення нового ЦК (ст.312).

При виборі професії, роду занять кожен із подружжя повинен враховувати інтереси і потреби сім’ї. Подружжя має допомагати один одному реалізовувати свої можливості, свої схильності. У СК України чітко встановлено, що подружжя мають спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї, при побудові сімейних відносин утверджувати повагу до членів сім’ї (ст. 55 СК).

г) Право подружжя спільно вирішувати питання життя сім’ї

Чоловік і жінка в сім’ї витрачають чимало часу на виконання певних видів домашньої роботи. Узгодженому розподілу та усталеному виконанню подружжям сімейних ролей сприяють певні умови. Серед них: незаперечення ролі або сукупності ролей того, хто їх виконує; можливість задовольняти завдяки своїй ролі власні потреби й потреби інших членів сім’ї; спроможність виконувати сімейні ролі тощо.

Конституція України закріплює в своїх положеннях принцип рівності прав чоловіка та жінки в усіх сферах життя, чітко вказує на те, що рівність прав жінки і чоловіка забезпечуються наданням жінкам рівних із чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї (ст. 24). Принцип рівності чоловіка і жінки в Україні є одним із основних принципів регулювання сімейних відносин, цей принцип ґрунтується на визнанні рівних цінностей подружжя у шлюбних відносинах, підтвердженням цьому є положення, закріплене у ст. 51