Право подружжя спільно розв’язувати всі питання, що стосуються життя сім’ї, дуже об’ємне і охоплює всі сторони сімейного життя – питання розподілу сімейного бюджету, визначення місця проживання сім’ї, визначення обов’язків побутового характеру (прибирання житла, приготування їжі тощо), питання виховання, освіти дітей.

Новий Сімейний кодекс України закріплює право дружини та чоловіка на спільне вирішення питань життя сім’ї в п. 1 ст. 54 СК.

Розподіл і виконання сімейних ролей рідко відбувається без суперництва, суперечок і навіть конфліктів. Особливо складно відбувається розподіл сімейних ролей у молодих сім’ях, в яких вік подружжя не перевищує 25-ти років. Так, за результатами дослідження близько 20% опитуваних розповіли про наявність конфлікту в своїй сім’ї з приводу розподілу й виконання сімейних ролей. У молодій сім’ї цей конфлікт часом зумовлений як недостатньою готовністю чоловіка і жінки до виконання сімейних ролей (слабкою рольовою ідентифікацією, недостатньою рольовою компетентністю тощо), так і їхніми установами на різні форми сім’ї (патріархальну, егалітарну), що характерно для етапу перехідних форм сімейного укладу. Найчастіше конфлікт з’являється при виконанні „жіночих” і „чоловічих” обов’язків і пов’язаний з проблемою влади у сім’ї [Гендерний аналіз українського суспільства. –К.: „ПРООН”. – 1999.– 293 с., c.276].

Найтиповішими для чоловіків і дружин є такі сімейні ролі:

відповідальний(на) за матеріальне забезпечення сім’ї (годувальник/ця);

відповідальний(на) за підтримання родинних зв’язків;

відповідальний(на) за сімейний побут і догляд за дитиною.

Виходячи з аналізу вищенаведених положень про рівність кожного з подружжя під час вирішення всіх питань життя сім’ї, що містяться в положеннях кодексів, які регулюють сімейні правовідносини як в Україні, так і в Росії, можна зробити висновок, що держава надає право подружжю самостійного розв’язання всіх питань, що стосуються життя сім’ї, за умови вирішення цих питань на паритетних засадах.

д) Інші особисті права та обов’язки подружжя передбачені новим Сімейним кодексом України

У Сімейному кодексі України закріплено право дружини на материнство, право чоловіка на батьківство, право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток, право дружини та чоловіка на особисту свободу, право чоловіка та дружини на розподіл обов’язків і спільне вирішення питань життя сім’ї. Розглянемо їх детальніше.

Право на материнство та право на батьківство, закріплені в окремих статтях у ст.49 СК, та ст. 50 СК відповідно. На нашу думку, деякі положення цих статей не досить вдалі:

По-перше, ч. 1 ст. 49 СК закріплює право дружини на материнство, але термін “дружина” у цьому випадку не досить вдалий, тому що закріплює право на материнство лише за жінками, які перебувають у шлюбі, тобто мають статус дружини.

По-друге, відмова дружини, чоловіка від народження дитини, а так само і неможливість до зачаття, не мають ознак протиправної поведінки. Законодавець не пов’язує наявність дітей із обов’язковою ознакою шлюбу.

На нашу думку, держава не повинна втручатись у внутрішньосімейні стосунки, якщо вони не мають протизаконного характеру. Ми вважаємо, що намагання більш детально регламентувати внутрішньосімейні стосунки може завдати шкоди учасникам цих відносин. На нашу думку, питання батьківства та материнства належать до питань життя сім’ї, які подружжя розв’язують самостійно на паритетних засадах. Однак ми погоджуємося, що у Кодексі необхідно закріпити право подружжя на батьківство, тому, на нашу думку, необхідно об’єднати положення ст. 49 і 50 СК України в одну “Право жінки та чоловіка на батьківство”, яку викласти в такій редакції:

“Жінка та чоловік мають право на батьківство. Позбавлення жінки (чоловіка) можливості здійснення репродуктивної функції у зв’язку з виконанням конституційних, службових, трудових обов’язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї (нього) є підставою для відшкодування завданої їй (йому) моральної та матеріальної шкоди”.

Така редакція статті дасть змогу уникнути зайвого втручання у внутрішньосімейні стосунки, закріпить право кожного із подружжя на батьківство, закріпить право кожного із них на відшкодування матеріальної шкоди (витрати на лікування тощо) та лаконічно доповнить ст.1166 нового Цивільного кодексу України “Загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну шкоду” та ст. 1167 “Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду”.

Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності закріплено в ст. 51 СК України, право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток – у ст.52 СК. Ми погоджуємось із професором Ю.С. Червоним, який вказує на те, що норми цих статей є нормами-деклараціями, вони не передбачають санкції, низка положень цих статей є нормами моралі [Научно-практический комментарий Семейного кодекса Украины / Под. ред. Ю.С. Червоного. – К.: Истина. – 2003. – 520 с.]. На нашу думку, можливо об’єднати ст. ст. 51, 52 в одну: “Право жінки та чоловіка на фізичний та духовний розвиток, на повагу до своєї індивідуальності”, яку викласти у такій редакції:

“1. Жінка та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, вияв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.

2. Жінка та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності”.

Слід відзначити, що новий СК України передбачає також обов'язок подружжя турбуватися про сім’ю (ст. 55 СК). У ч. 2 ст. 55 СК України передбачено обов’язок чоловіка утверджувати в сім’ї повагу до матері, а дружина повинна утверджувати повагу до батька. На нашу думку, положення ч. 2 цієї статті не досить вдале, тому що не передбачає обов’язку подружжя утверджувати повагу в сім’ї до інших її членів (дітей, діда, баби,