Принципи цивільного процесуального права та їх загальна характеристика

Зміст

Вступ

Поняття принципів і їх значення.

Принципи, які закріплені Конституцією України.

Міжгалузеві принципи.

Принципи, закріплені законодавством про судочинство

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ

Головним завданням курсової роботи є висвітлення теми принципи цивільного права, та їх загальної характеристики.

Під принципами цивільного права розуміють основні засади, в яких втілені

корінні, найхарактерніші риси цього права. Керуючись принципами права, законодавець проводить удосконалення цивільного законодавства, врегульовує ті суспільні відносини, які раніше цивільним правом не регулювалися. Становлення і розвиток цивільного права базується як на загально-правових принципах, так і на спеціальних.

Загально-правові принципи визначаються в Конституції України'. Вони

поширюються на всі галузі права.[7]

До спеціальних слід віднести такі принципи:—

створення рівних умов для розвитку всіх форм власності та їх захисту;—

закріплення рівності прав і обов'язків суб'єктів цивільного права;—

поєднання інтересів особи і суспільства;—

матеріальної зацікавленості суб'єктів цивільно-правових відносин;—

трудового характеру створення і примноження доходів суб'єктів

цивільно-правових відносин;—

недопущення такого здійснення цивільних прав, яке б суперечило їх

призначенню;—

захисту цивільних прав від будь-яких порушень та інші.

Задачами цивільного судочинства є охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, що приймають у ньому участь.

Якісне й ефективне вирішення задач цивільного судочинства обумовлено цілим рядом факторів, до числа яких необхідно віднести принципи цивільного процесу.

Важливість розгляду принципів цивільного судочинства обумовлюється наступними обставинами.[14]

Будучи результатом відображення і пізнання об'єктивної дійсності, принципи служать засобом побудови діяльності відповідно до її об'єктивно-закономірного характеру. Без урахування цього не можна забезпечити достатню результативність і об'єктивність цивільного судочинства, де використання засобів не відповідні його сутності і призначенню зв'язано з порушенням прав, свобод і достоїнств громадян.

1. Поняття принципів та їх значення

Під принципами цивільного права розуміють основні засади, в яких втілені корінні, найхарактерніші риси цього права. Керуючись принципами права, законодавець проводить удосконалення цивільного законодавства, врегульовує ті суспільні відносини, які раніше цивільним правом не регулювалися. Становлення і розвиток цивільного права базується як на загально-правових принципах, так і на спеціальних.

Загально-правові принципи визначаються в Конституції України'. Вони поширюються на всі галузі права.

До спеціальних слід віднести такі принципи:—

створення рівних умов для розвитку всіх форм власності та їх захисту;—

закріплення рівності прав і обов'язків суб'єктів цивільного права;—

поєднання інтересів особи і суспільства;—

матеріальної зацікавленості суб'єктів цивільно-правових відносин;—

трудового характеру створення і примноження доходів суб'єктів цивільно-правових відносин;—

недопущення такого здійснення цивільних прав, яке б суперечило їх призначенню;—

захисту цивільних прав від будь-яких порушень та інші.

Принцип створення рівних умов для розвитку всіх форм власності та для їх захисту. Цей принцип дістав закріплення в ст. ст. 2, 3, 4, 48 Закону України "Про власність". Він полягає в тому, що всі форми власності в державі є рівними. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особи можуть мати майно на праві спільної власності. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності та забезпечує їм рівні умови захисту права власності.[13]

Принцип закріплення рівності прав і обов'язків суб'єктів цивільного права. Втіленням цього принципу в законодавстві є, наприклад, п. 5 ст. 4 Закону України "Про власність», в якому говориться, що власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.

Принцип поєднання інтересів особи та суспільства. В Україні проголошується право кожного громадянина на одержання частки з суспільних фондів споживання (п. 2 ст. 1 Закону України "Про власність"). Кожен громадянин має право у відповідності із законодавством України користуватися природними об'єктами для задоволення власних потреб і зобов'язаний охороняти землю, повітряний простір, водні та інші ресурси, сприяти їх відновленню як першооснов свого життя і життя суспільства (п.п, 4, 5 ст. 10 Закону України "Про власність").

Принцип матеріальної зацікавленості суб'єктів цивільно-правових відносин. Цей принцип має своє втілення в нормативному положенні, згідно з яким власникові надається право на свій розсуд володіти, користуватися й розпоряджатися належним йому майном. Використовуючи майно для здійснення господарської та іншої незабороненої законом діяльності, він, зокрема, може передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам (ст. 4 Закону України "Про власність"),[2]

Принцип трудового характеру створення і примноження доходів суб'єктів цивільно-правових відносин. Праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності як на доходи від участі у суспільному виробництві, від індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, так і на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом (ст. 12 Закону України "Про власність").

Принцип недопущення здійснення цивільних прав, яке б суперечило їх призначенню. Цей принцип дістав своє відображення в ст. 5 ЦК України, яка встановлює, що "цивільні права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав". У п. 6 ст. 4 закону "Про власність" зазначено, що у випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежена та припинена. Одним із способів позбавлення права власності є передбачене законодавством безоплатне вилучення (конфіскація) майна у власника за рішенням (вироком) суду, арбітражного суду чи іншого компетентного органу як санкція за вчинення правопорушення (п. 4, ст. 55 Закону України "Про власність").

Принцип захисту цивільних прав від будь-яких правопорушень. На підставі цього принципу носієві цивільних прав надається можливість застосування. Носієві цивільних прав надається можливість застосування до правопорушника засобів примусового впливу. При цьому можливість застосування таких засобів