визначення місця проживання і відібрання дитини, встановлення батьківства, виселення, у разі скасування рішення; постановленого одноособове суддею. Колегіально розглядається також справа, якщо в ній об'єднані вимоги, частина яких підлягає колегіальному розгляду. Суд касаційної або наглядної інстанції при скасуванні рішення може направити на новий розгляд у колегіальному складі суду будь-яку іншу справу у зв'язку з її складністю. Колегіальний розгляд цивільних справ провадиться в складі трьох суддів. У такому ж складі здійснюється розгляд справ у касаційному порядку, а в порядку нагляду — у складі не менше трьох суддів; у президії обласного, Київського міського судів — у складі більшості членів президії; у Пленумі Верховного Суду України — за наявності не менше двох третин складу Пленуму. При колегіальному розгляді справ судді користуються рівними правами з головуючим у судовому засіданні у вирішенні всіх питань, що виникають при розгляді справи і постановленні рішення (ст. 7 ЦПК). Питання, пов'язані з рухом справи у суді, діями суду по підготовці справи, з виконанням судових рішень вирішуються суд одноособове, крім випадків, коли ці питання виникають у судовому засіданні під час розгляду справи у колегіальному складі суддів. Суддя при одноособовому розгляді справи діє від імені суду (статті 7, 16 ЦПК).
Важливим принципом цивільного права є принцип юридичної рівності суб'єктів цивільних правовідносин перед законом. Всі громадяни України, відповідно до закону, мають рівну можливість мати цивільні права незалежно від статі, раси, національності, мови, освіти, віросповідання, соціального стану і т.д. (ст. 9 ЦК). Ніхто не може бути обмежений у цій можливості інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом (ст. 12 ЦК).
Участь громадян у цивільних правовідносинах.
Учасниками цивільних правовідносин можуть бути юридичні особи (організації) і фізичні особи — громадяни. Щоб громадяни були учасниками цивільних правовідносин, вони повинні мати певні фізичні, інтелектуальні і юридичні властивості, які дуже тісно пов'язані. До юридичних властивостей відносяться цивільна правоздатність, дієздатність і деліктоздатність, які залежать від віку особи, стану здоров'я і нормального розвитку людини.
Згідно зі статтями 9, 10 Цивільного кодексу України громадяни можуть: мати майно в особистій власності (в т.ч. і приватній), мати право користування жилими приміщеннями та іншим майном, успадковувати і заповідати майно, обирати рід занять і місце проживання, мати права автора твору науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходу, раціоналізаторської пропозиції, а також інші
майнові та особисті немайнові права.[1]
Громадяни мають право вступати у цивільні правовідносини в повному обсязі з настанням повноліття (18 років) або з моменту одруження, якщо вони не досягли 18 років.
Ніхто не вправі позбавити громадян правоздатності і дієздатності і приймати участь в цивільних правовідносинах, інакше, як по закону (через судові органи).
Іноземні громадяни і особи без громадянства на території України вступають в цивільні правовідносини так як і громадяни України, за тими виключеннями, які спеціально передбачені законодавством.
Цивільна правоздатність і дієздатність
Правоздатність і дієздатність особи, це такі юридичні властивості особи, які належать тільки конкретному суб'єкту і не можуть бути відчужені (передані) кому-небудь, хоча вони можуть бути обмежені.
Здатність мати цивільні права і обов'язки – цивільна правоздатність визначається в однаковій мірі за всіма громадянами.
Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.
Громадяни можуть відповідно до закону мати майно в особистій власності, право користуватися жилими приміщеннями та іншим майном, успадковувати і заповідати майно, обирати рід занять і місце проживання, мати права автора твору науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходу, раціоналізаторських пропозицій, промислового зразка, а також мати інші майнові та особисті
немайнові права.[5]
В законодавстві України не виключається обмеження цивільної правоздатності. До особи яка скоїла злочин можуть застосовуватися різні міри покарання, в тому числі позбавлення волі, що призводить до ізоляції злочинця від суспільства і суттєвого обмеження його правоздатності. Також особам, які мають судимість забороняється займатися певними видами діяльності. Більш того позбавлення права
займатися окремими видами діяльності може застосовуватися як окреме чи додаткове покарання, отже громадянин позбавляється можливості на свій розсуд обирати рід занять.
Здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки – цивільна дієздатність виникає у повному обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку.[3]
3. Міжгалузеві принципи
1. Незалежність суддів і підкорення їх тільки законові. При здійсненні правосуддя судді незалежні, підкоряються тільки закону і нікому не підзвітні (ст. 129 Конституції України, ст. З Закону «Про статус суддів»). Вони вирішують цивільні справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на них (ст. 8 ЦПК). Отже, зміст цього принципу розкривається в поєднанні двох правил — незалежності суддів, підкоренні їх тільки законові. Незалежність суддів полягає в тому, що ніякі державні органи, політичні партії, громадські організації і посадові особи не мають права впливати на них, вказувати судові, як необхідно вирішити конкретну справу, розв'язати касаційну скаргу, протест у порядку нагляду або заяву про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Вони незалежні від осіб, які беруть участь у справі, від посадових осіб суду і прокуратури, які оскаржили чи опротестували судове рішення. Судді, які розглядали справу по першій інстанції, скаргу, протест по другій інстанції, незалежні також від вищестоящого суду, який не вправі вказати їм, як треба вирішити справу, скаргу, протест, яка має бути застосована норма матеріального права і яке рішення має