діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені і на користь першої особи» [5]. У Законі України ” від 01.06.2000р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [9,с.20] у редакції Закону від 07.02.2006р., господарська діяльність - це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб , а також фізичних осіб – суб`єктів підприємницької діяльності, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.
Проте в частині 1 статті 3 Господарського кодексу України [2,ст.1], з врахуванням положень зазначених та інших законів, закріплюється уніфіковане поняття господарської діяльності:
«Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність» [2, ст.1].
Слід зазначити, що сформулюване визначення є загальним і має застосовуватися для всіх випадків господарської діяльності. Визначення , що містяться у інших нормативних актах, є застосованими лише у межах дії відповідних законів і з тією умовою, що вони не суперечать загальному визначенню даному у Господарському кодексі. Виходячи з основного поняття можна виділити кілька ознак господарської діяльності. Насамперед, саме слово «діяльність» означає систематичні дії членів суспільства, їх об’єднань, спрямовані на досягнення певного результату. Змістом цих дій є виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, а метою – задоволення суспільних потреб у відповідних благах, які повинні мати цінову визначеність, тобто функціо-нувати як товар [42,с.84]. Особливістю господарської діяльності є також її суб’єкти – не будь-які особи, а лише ті з них, що відповідно до вимог Господарського кодексу визнаються суб'єктами господарювання. Діяльність таких осіб здійснюється не тільки в їх власних (приватних) інтересах (зазвичай з метою отримання прибутку від реаліза-ції вироблених благ), а й в інтересах суспільства (для задоволення певних суспільних потреб у продукції, роботах, послугах). Задоволення суспільних потреб у певних благах вимагає від виробника відповідних знань, навичок, організації, засобів, що зумовлює професійні засади здійснення господарської діяльності [42].
З'ясовуючи поняття господарської діяльності, що наведено у частині 1 статті 3 Кодексу [2,ст.1], необхідно зробити деякі попередні застереження. Так, поняття «господарська діяльність», якщо відволіктися від даного у Кодексі визначення, само по собі має досить широке значення, а тому застосовується в багатьох випадках. Так, можна говорити, наприклад, про побутову, домашню господарську діяльність. В одних випадках господарська діяльність стає основною, систематичною, професійною, а в інших - додатковою, допоміжною, побіжною. Тому й різ¬им може бути правовий режим відносно того чи іншого різновиду господарської діяльності [46,ст.1] Критеріями відмежування одного різновиду господарської діяльності від іншого можуть бути: сфера, галузь, у яких здійснюється ця діяльність (наприклад сфера суспільного виробництва, соціальна, культурна та інші сфери); мета діяльності (одержання прибутку або без його одержання); суб'єкт діяльності (спеціальний суб'єкт — суб'єкт суто господарської діяльності або інший суб'єкт, для якого ця діяльність є допоміжною); обсяг саме господарської діяльності у більш широкій за змістом діяльності того чи іншого суб'єкта (основний або допоміжний).
Отже, ознаками господарської діяльності є такі::
1. Сфера здійснення – суспільне виробництво (господарська сфера).
2. Зміст – виробництво та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг відбувається не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб – споживачів в широкому розумінні (громадян як кінцевих споживачів, суб’єктів господарювання та різноманітних організацій, що використовують зазначені блага для задоволення своїх господарських чи інших потреб).
3. Передача зазначених благ іншим особам на платній основі, тобто їх функціонування у формі товару.
4. Професійні засади господарської діяльності.
5. Спеціальний суб’єкт, який повинен зазвичай мати статус суб’єкта господарювання.
6. Поєднання приватних інтересів виробника (в одержанні прибутку чи інших вигод (переваг від господарської діяльності) та публічних інтересів (суспільства в особі широкого кола споживачів – в отриманні певних благ; держави – в отриманні прибутків та інших обов’язкових платежів від суб’єктів господарювання; територіальної громади – 1) в забезпеченні зайнятості членів громади шляхом їх залучення на засадах індивідуального підприємництва чи трудового найму суб'єктами господарювання до господарської діяльності; 2) у задоволенні потреб громади в певних продукції, роботах, послугах; 3) в участі суб’єктів господарювання у вирішенні завдань територіальної громади в благоустрої; 4) у сплаті місцевих податків та зборів тощо) [41, c. 9-10].
З врахуванням зазначених ознак можна дати таке доктринальне визначення господарської діяльності: Господарська діяльність – це така суспільно корисна діяльність суб’єктів господарювання щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою їх реалізації за плату (як товару), що ґрунтується на поєднанні приватних і публічних інтересів і здійснюється професійно [41, c. 9-10].
1.1.2. Характеристика підприємництва
Господарську діяльність можна класифікувати за різними ознаками. За критерієм мети здійснення господарська діяльність може бути комерційною (підприємницькою) та некомерційною: комерційна діяльність (підприємництво) має місце, якщо її суб’єкт (підприємець) діє з метою отримання прибутку; некомерційна господарська діяльність здійснюється для досягнення певних економічних та соціальних результатів, проте мета отримання прибутку при цьому відсутня [2,ст.3].
Господарський кодекс розкриває конституційний принцип свободи підприємницької діяльності, закріплений ст.42 Конституції України [1, ст.42]. Відповідно до нього, підприємці можуть