3.1. Передумови для здійснення підприємництва

Після етапу реєстрації новостворений суб’єкт підприємницької діяльності проходить «другий» організаційний етап – реєстрацію в інших державних органах та установах. Хоча законодавство пов’язує набуття статусу суб’єкта підприємництва і відповідної праводієздатності на провадження підприємницької діяльності не з моментом завершення реєстрації в усіх органах, а саме із моментом державної реєстрації і видачею відповідного свідоцтва” [58,с.163], слід пам’ятати про те, що законодавство України передбачає певні передумови при здійсненні господарської діяльності. Таких передумов, які вимагаються для більшості суб’єктів підприємництва, є три:

1) взяття суб’єкта підприємництва на облік у відповідних державних органах;

2) отримання Дозволу на оформлення замовлення виготовлення печаток і штампів;

3) відкриття рахунку у банківській установі.

Відповідно до статтей 26 та 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» [13,ст.26;ст.43],державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної чи фізичної особи зобов’язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації юридичної чи фізичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної чи фізичної особи.

Підставою для взяття юридичної чи фізичної особи на облік в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування є надходження до цих органів:

1) повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної чи фізичної особи;

2) відомостей з відповідної реєстраційної картки.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» [13] з суб’єктів підприємництва знято обов’язок особисто подавати документи для взяття їх на облік у відповідних державних органах, як це відбувалося раніше. Цей обов’язок покладається виключно на державного реєстратора. Тобто законодавством впроваджений новий європейський принцип спілкування держави і підприємництва - "єдине вікно" ("єдиний офіс"). Тому суб'єктові господарювання не потрібно йти ставати на облік у кожному органі окремо. Це за нього зробить державний реєстратор, відправивши в електронному вигляді відповідне повідомлення й відомості реєстраційної картки. Як відзначають у Державному комітеті з питань регуляторної політики та підприємництва, законодавством, прийнятим в 2006 році, була вдосконалена процедура реєстрації й узяття на облік суб'єктів господарювання за принципом "єдиного вікна" протягом одного дня. У результаті процес державної реєстрації та післяреєстраційних процедур скоротився з 2-3 тижнів до 2-3 днів. При цьому щодня здійснюється до 10 тис. реєстраційних дій [31].

Проте,в результаті аналізу практики за час з моменту впровадження «єдиних вікон» в регіонах України виявлено наступні головні проблеми:

- обмеженість часу їхньої роботи (як правило, «єдині вікна» в регіонах працюють лише один або два дні на тиждень впродовж декількох годин, що призводить до додаткових незручностей, оскільки людина змушена звертатися в “єдине вікно, щонайменше, тричі – для отримання бланків документів, для здачі пакету документів на реєстрацію, для отримання свідоцтва, - не кажучи вже про отримання додаткових консультацій і довідок);

- великі черги громадян, які хочуть отримати реєстраційні послуги (ця проблема особливо характерна для великих населених пунктів, де «єдине вікно» з організаційної зручності перетворилося на суттєвий адміністративний бар’єр, оскільки для вирішення будь-якого питання, пов’язаного з реєстрацією, людині необхідно по декілька разів вистоювати в чисельних чергах);

- безсистемність і хаотичність надання адміністративних послуг в «єдиному вікні» (в «єдине вікно» люди звертаються з різних питань – реєстрація, скасування реєстрації, внесення змін до установчих документів, отримання довідок і витягів з реєстру, отримання консультацій тощо і всім необхідно ставати в загальну чергу);

- низький рівень професійно-технічної підготовки державних реєстраторів, відсутність належного обладнання й технічної системи обміну інформаційними даними між державними реєстраторами та адміністративними органами, що беруть участь в процедурі реєстрації суб’єктів підприємництва (поки що відсутні достатні організаційно-технічні й нормативно-правові підстави для налагодження автоматичної передачі реєстраційних даних представникам адміністративних органів, що, між іншим, проявляють бюрократичний опір, до останнього відстоюючи принцип особистої присутності суб’єкта підприємництва для взяття його на облік. Деякі державні реєстратори стверджують, що підприємці в будь-якому разі змушені безпосередньо відвідувати адміністративні органи, адже там знаходяться печатки, якими завіряються реєстраційні документи);

- незадовільний стан нормативно-правового забезпечення роботи «єдиного вікна» на рівні підзаконних актів [31,с.1].

Порядок видачі дозволу на оформлення замовлення на виготовлення печаток і штампів регулюється Інструкцією «Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів» [26], затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 17 від 11 січня 1999 року та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 року. Відповідно до цієї Інструкції видачу дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів суб’єктів підприємництва здійснюють міські або районні органи внутрішніх справ за територіально-адміністративною підпорядкованістю.

Для одержання дозволу на оформлення замовлень на виготовлення

печаток і штампів керівники суб'єктів підприємництва – юридичних осіб або підприємці-громадяни подають в органи внутрішніх справ такі документи:

1) заяву на оформлення дозволу на виготовлення печаток і штампів;

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію, нотаріально завірену, якщо інше не передбачено законом;

3) зразки (ескізи) печаток, штампів – у двох примірниках, затверджені керівником (власником);

4) громадяни-підприємці – копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків[26] .

Протягом п’яти робочих днів із дня одержання документів орган внутрішніх