- квоти (контингенти) індивідуальні – встановлюються по товару (товарах) із зазначенням конкретної країни, куди товар (товари) може (можуть) експортуватися або з якої він вони можуть імпортуватися. По кожному виду товарів може встановлюватися лише один вид квоти.

Рішення про встановлення режиму квотування експорту (імпорту) приймається Кабінетом Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів що підпадають під режим квотування, строків дії цього виду по кожному товару.

Інформація про перелік товарів та/або країн, що підпадають під режим квотування із зазначенням виду квоти по кожному товару або групі товарів повинна бути доведена до відомо суб’єктів господарювання не менше як за 60 днів до дати запровадження квотування, шляхом опублікування в офіційних загальнодоступних засобах масової інформації, а також негайно доводиться до державних митних органів.

Режим квотування починає діяти після 60-деного строку з моменту зазначення офіційного опублікування.

Патентування є своєрідним обмеженням для господарюючих суб’єктів щодо здійснення підприємницької діяльності. Види господарської діяльності, що підлягають патентуванню, а також порядок, умови та суб’єкти патентування визначаються лише Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» [7] (далі Закон про патентування) від 23 березня 1996 року перелік видів діяльності, що підлягає патентуванню має вичерпний характер. Тому визначення таких видів діяльності в інших нормативно-правових актах, а також рішеннями органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування не допускається.

В юридичній літературі широко поширена думка про те, що патентування та ліцензування мають схожу правову природу [58,с.214; 43, с.43]. Однак науковці згадуючи про пункт 6 роз’яснення президії Вищого Арбітражного Суду України від 6 серпня 1997 року «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво» (у редакції від 3 червня 1998 р. – на даний час втратив чинність) зазначають, що ліцензія є дозволом на здійснення певного виду діяльності, що видається відповідним уповноваженим органом, то торговий патент є державним свідоцтвом, яке посвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподаткування і видається відповідним податковим органом [58,с.215; 41,с.200; 3,с.56]. Особливий порядок оподаткування полягає в тому, що податок на прибуток суб’єкта підприємницької діяльності чи структурного (відокремленого) підрозділу, який підлягає сплаті до бюджету, зменшується на вартість придбаних торгових патентів [7].

В літературі розрізняють три види торгових патентів – це торговий патент; пільговий торговий патент; та короткостроковий торговий патент [57,с.214].

Види підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню визначені у статті 1 Закону про патентування [7,ст.1].Так, отримання торгового патенту потребують такі види діяльності:

1) торгівельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України ;

2) діяльність з обміну готівкових валютних цінностей;

3) діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу;

4) діяльність з надання деяких побутових послуг [7,ст.1].

Однак, крім отримання патенту на право зайняття організацією грального бізнесу і надання побутових послуг, ці самі види діяльності відповідно до статті 9 Закону про ліцензування [9,ст.9] підлягають ліцензуванню, тобто суб’єкти підприємництва, які здійснюють таку діяльність повинні отримати на неї ще й ліцензію. Однак отримання останньої не є умовою придбання патенту на ті види діяльності, що патентуються.

Торговий патент придбавається всіма суб’єктами господарювання, незалежно від їх правового статусу, предметом діяльності яких є вказані вище види.

Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до вимог законодавства. В заявці зазначаються:

1) найменування суб’єкта підприємництва ;

2) виписка із установчих документів про юридичну адресу суб’єкта підприємництва;

3) вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту;

4) найменування документа про сплату вартості торгового патенту.

Встановлення яких-небудь додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.

Торговий патент видається суб’єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб’єктів або місцезнаходженням їх структурних підрозділів, суб’єктам підприємницької діяльності, що проводять торгівельну діяльність або надають побутові послуги, – за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю через пересувну торгівельну мережу, – за місцем реєстрації цих суб’єктів.

Заявка про видачу патенту розглядається протягом трьох днів з дня її надходження. Закон про патентування не містить підстав відмови у видачі торгового патенту, а це на думку А.Шпомера «...дозволяє говорити про заявний характер патентування» [66,с.57].

Отже, торговий патент видається у трьохденний термін з дня подачі заявки. Датою придбання торгового патенту є зазначена в ньому дата.

Стаття 8 Закону про патентування [7,ст.8] передбачена відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за порушення вимог Закону. Нерідко у практиці розглядаються спори про визнання недійсними рішень державних органів про стягнення штрафів.

Так, до господарського суду Автономної Республіки (далі АР) Крим звернулося Підприємство “Діва” з позовом до Державної податкової інспекції (далі відповідач) у місті Сімферополі про визнання недійсними повідомлень-рішень.

Рішенням господарського суду АР Крим від 08.02.2005 року позов задоволено частково: визнано недійсним повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі № 0007672303/0 від 18.08.2004 року про застосування штрафних санкцій в сумі 320, 00 грн., на підставі статей 7, 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» [7,ст.7;ст.8], визнано недійсним повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0007662303/0 від 18.08.2004 р. в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. (пункт 3 резолютивної частини рішення). В іншій частині в позові відмовлено (пункт 4 резолютивної частини рішення).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2005 р. рішення господарського суду АР Крим від 18