Головна відмінність правових принципів від інших засобів правового регулювання полягає в тому, що вони, будучи вираженими мінімумом тексту, містять значно більше інформації, ніж конкретні, але багатослівні правові норми [46,c. 19]. Це дає можливість цим принципам відігравати роль «стиснутої пружини», енергія якої збільшує цілеспрямованість і точність дії норм.

Будь-яка господарська діяльність здійснюється на певних засадах, що враховують, з одного боку, ринкову орієнтацію вітчизняної економіки і відповідно передбачають значну свободу для суб’єктів такої діяльності (насамперед, підприємців), а з іншого – соціальне спрямування господарської сфери, що зумовлює встановлення певних обмежень для суб’єктів господарювання з метою врахування публічних інтересів (суспільства, держави, територіальної громади) та типових приватних інтересів (громадян,організацій) в дотриманні встановленого державою суспільного господарського порядку, що передбачає дотримання суб’єктами господарювання різноманітних вимог щодо:–

якості продукції, робіт, послуг, їх безпечності для життя і здоров’я споживачів;–

екологічної безпеки виробництва;–

добросовісної поведінки у сфері економічної конкуренції;–

цивілізованого використання найманої праці (тобто з дотриманням вимог трудового законодавства) та ін [46,с.20].

Це знайшло відбиття в Господарському кодексі [2,ст.6], стаття 6 якого закріплює загальні принципи господарювання:

1) забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання;

2) свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

3) вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

4) обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

5) захист національного товаровиробника;

6) заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини [2,ст.6].

Якщо з’ясовувати зміст тих загальних принципів господарювання, які перелічуються у коментованій статті, то не можна не звернути уваги на те, що деякі з них мають конституційний характер:забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання [1,ст.15], право на підприємницьку діяльність не заборонену законом [1,ст.42]. Не всі формулювання напряму пов’язані з текстом конституційних положень але тим не менш відображають головний сенс (ідею) конституційної основи суспільного господарського порядку. Зокрема дані принципи закріплені не лише у Господарському Кодексі але й інших законодавчих актах.

Так, Закон України від 17 лютого 2000р. «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб`єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» [6] спрямований на захист конкуренції між суб`єктами підприємницької діяльності , створеними без залучення коштів або майна (майнових чи немайнових прав) іноземного походження ,та суб`єктами підприємницької діяльності , створеними за участю іноземного капіталу, забезпечення державного захисту вітчизняного виробника та конституційних прав і свобод громадян України.

Згідно зі ст.1 Закону «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб`єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», на території України до суб`єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов`язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій [6,ст.1].

Закон України від 22 грудня 1998 р.(у редакції від 22травня 2003р.) «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» визначає механізм захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угрупувань, регулює засади і порядок порушення та проведення антисубсидиційних розслідувань, а також застосування компенсаційних заходів[11].

Законом від 22 грудня 1998р. (у редакції від 1 листопада 2005р.) «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» встановлено механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн , митних союзів або економічних угрупувань. Він регулює засади і порядок порушення та проведення антидемпінгових розслідувань і застосування антидемпінгових заходів[42].

Заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування а також посадових осіб у господарську діяльність суб`єктів господарювання [2,ст.18;ст.19]. У випадку порушення заборони , органи державної влади , органи місцевого самоврядування , їхні посадові особи несуть встановлену законом відповідальність , зокрема, у вигляді відшкодування шкоди, визнання недійсним акту, яким порушуються права суб`єктів господарювання, тощо. Процесуальний порядок оскарження незаконних рішень, дій, бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування встановлений Кодексом адміністративного судочинства України [58,с.312].

Принципи можна розглядати як юридично виражені об’єктивні закономірності функціонування та розвитку. Варто звернути увагу на назву статті, тобто тут ідеться саме про загальні принципи господарювання. Далі у Господарському кодексі України [2] виділяються принципи вже окремих видів господарської діяльності. Отже, наявне чітке розмежування принципів господарювання на загальні і галузеві. Так, встановлено принципи підприємницької діяльності [2,ст.44], наводяться принципи побудови системи оподаткування тощо [2,ст.17]. Подібна конструкція Господарського кодексу України, свідчить, по-перше, про чітку внутрішню структуризацію господарського права на окремі підгалузі (корпоративне право, комерційне право тощо); по-друге, про комплексний міжгалузевий характер господарського права, бо нічим іншим не можна пояснити, наприклад, встановлення у Господарсьому Кодексі України принципів системи оподаткування, що вже сформульовані у Законі України «Про систему оподаткування» [44].

Взагалі правові принципи можуть бути закріплені у чинному законодавстві двояко – або безпосередньо, або опосередковано. Безпосереднє закріплення має місце в тих випадках, коли відповідна правова норма безпосередньо відтворює певний принцип, тобто є нормою-принципом. Наприклад, у Господарському кодексі [2,ст.6], ці норми відрізняються від інших за широтою та важливістю сформульованих у