З наведеного вище можна зробити висновок, що передача на зберігання вказаного вище спадкового майна на депозит державної нотаріальної контори чи банківській установі можлива лише за наявності прохання про це з боку спадкоємців чи інших заінтересованих осіб. Якщо такого прохання немає, то названі предмети спадкового майна за бажанням спадкоємців чи інших заінтересованих осіб включаються в акт опису за загальними правилами і передаються на зберігання цим особам.

Якщо в складі описаного майна є цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне або наукове значення, то ці документи за окремим описом здаються на відповідальне зберігання спадкоємцям чи іншим заінтересованим особам або можуть бути передані на зберігання відповідним установам. Це можуть бути інститути, музеї тощо. Якщо такої можливості у нотаріуса немає, то він опечатує документи або сховище з документами.

4.2. Проблеми оподаткування спадщини в Україні

Оподаткування спадщини, як виявилось на практиці – явище порівняно недавнього походження у розвитку податкової системи України, що обумовлює новизну й актуальність даної теми. Оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав регламентується ст. 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, який набралв чинності з 1 січня 2005 року.

Хоча оподаткування спадщини регулюється законом про податок з доходів фізичних осіб, але до успадкованих майна і власності застосовується спеціальний режим оподаткування. З часу прийняття закону в оподаткуванні спадщини відбувся ряд змін. У табл. 1 показано механізм оподаткування різних категорій власності, що переходить у спадщину, акцентовано увагу на змінах у законодавстві за останні три роки.

Також при ознаомленні з монографіями багатьох юристів – практиків, я дійшла висновку, що немало суперечностей виникає при отриманні у спадщину нерухомого майна, зокрема землі. Тут важливо розмежовувати майнове право або право вимоги на землю і право власності на землю. Якщо спадщина одержана у вигляді земельного сертифіката, то йдеться про успадкування не конкретної земельної ділянки, а про майнове (корпоративне) право на частку землі, що перебуває у колективній власності сільськогосподарського підприємства. Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334 „Про оподаткування прибутку підприємств”(зі змінами та доповненнями в 2009) корпоративне право – це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства.

Також встановлено , що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки у колективній власності на землю члена колективного сільськогосподарського підприємства без виділення земельних ділянок у натурі. Враховуючи наведене, зміст прав особи, що засвідчує майновий сертифікат, тотожний змісту корпоративних прав. Тому під кутом зору оподаткування сертифікат на земельну частку розглядається як об’єкт комерційної власності і оподатковується за відповідними ставками.

У свою чергу згідно з Земельним кодексом України право власності на земельну ділянку (пай) виникає після її державної реєстрації та одержання акта про право власності на землю. Земельні сертифікати вважаються правовстановлюючими документами під час реалізації права вимоги на відведення земельної частики в натурі. Тому земельні частки (паї), власникам яких видано державні акти про право власності, при оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб розглядаються як нерухоме майно. Тим самим вартість одержаного у спадок земельного Сертифіката оподатковується як об’єкт комерційної власності, а успадкування земельної ділянки – як об’єкт нерухомого майна.

Окремі питання виникають під час успадкування коштів, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю. Законом визначається розмір оподаткування таких коштів для окремих категорій спадкоємців за двох умов: сума на рахунку не перевищує стократний розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на початок року; або сума на рахунку перевищує стократний розмір мінімальної заробітної плати.

При успадкуванні нерухомого майна особливо актуальною стає потреба у відстрочені та розстрочені податкових платежів. Тут не потрібно забувати, що успадкування – це перехід не лише прав (у тому числі майнових), але й обов’язків від одної фізичної особи (померлого) до іншої (спадкоємця). У даному випадку Законом „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами” передбачено право платника податку вимагати відстрочки або розстрочки платежів до бюджету. Дану прерогативу можна охарактеризувати як позитивне явище, оскільки не існує пільг при продажу корпоративних прав, інвестиційних активів і нерухомості. У процесі продажу інвестиційного активу та проведенні розрахунку інвестиційного прибутку, інвестиційний актив, успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю, тобто податок з доходів фізичних осіб обчислюється із загальної суми доходу, отриманого від такого продажу, за ставкою 13 %.

У контексті даного дослідження важливо встановити, на кого покладені обов’язки зі стягнення податку зі спадщини.

На мою думку, у випадку трансферу власності у результаті наслідування або дарування роль податкового агента визначено дещо не чітко. Логічно було б покласти обов’язки податкових агентів на нотаріусів, оскільки при передачі власності у спадок вони займаються оформленням прав на спадщину, спостерігають за виконанням волі померлого і дотриманням законодавства, здійснюють акт реєстрації заповітів.

Після опрацювання матеріалу по спадковому опдаткуванню, в мене склалась думка , що існує певна рівновага позитивних і негативних ефектів цього податку. До