Як правова підстава для отримання суб'єктом господарювання прав на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути положення закону, договору та інші юридичні факти, передбачені чин-ним законодавством України. Так, наприклад, відповідно до ст. 429 ЦК України, суб'єкт господарювання, який є роботодавцем, може отрима-ти майнові права на використання об'єкта права інтелектуальної влас-ності в разі, коли останній створений у зв'язку з виконанням працівни-ком своїх обов'язків за трудовим договором, якщо інше не встановлено цим договором [7]. Права на використання об'єкта права інтелектуаль-ної власності суб'єкт господарювання може отримати також внаслідок укладення договору на створення такого об'єкта, договору щодо при-дбання чи отримання за ліцензійним договором у користування об'єкта права інтелектуальної власності та ін. Особа, яка володіє правами на використання об'єкта інтелектуальної власності, може попереджати про існування в неї такого права шляхом застосування попереджувального маркування, форма якого залежить від виду об'єкта.

Відносини з використання суб'єктами господарювання належних їм прав на об'єкти права інтелектуальної власності регулюються статтями 156-162 ГК України, відповідними положеннями ЦК України та спе-ціальних законів.

Суб'єкт господарювання, володіючи об'єктом авторського права, відповідно до ст.15 Закону України «Про авторське право та суміжні права», може використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким спо-собом і дозволяти або забороняти його використання іншими особами.

Суб'єкт господарювання, який володіє об'єктом права промислової власності, відповідно до ст. 156 ГК України, ст. 464 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» та ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», має виключне право використовувати винахід, корисну модель чи промис-ловий зразок за своїм розсудом, якщо це не порушує прав інших влас-ників патентів.

Згідно з ч. 6 ст. 156 ГК України, положення чинного господарсько-го законодавства, що регламентують використання об'єктів права про-мислової власності, застосовуються також до врегулювання відносин щодо використання прав на сорти рослин та породи тварин [9].

Правове регулювання відносин з використання суб'єктами господа-рювання належного їм комерційного (фірмового) найменування здійс-нюється відповідно до ст. 159 ГК України та ст. 490 ЦК України. Згідно з зазначеними нормами, особа має право використовувати належне їй ко-мерційне (фірмове) найменування в повному та скороченому вигляді з метою позначення себе як учасника господарських відносин при укладенні договорів та вчиненні інших правочинів, участі у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання та іншими організаціями — юридичними особами та фізичними особами. Згідно ч.5 ст. 159 ГК України, правоволоділець комерційного (фірмового) найменування має право за-бороняти іншим особам використовувати це найменування та вимагати відшкодування завданих збитків [9].

Володілець прав на використання торговельної марки (знака для товарів та послуг) може використовувати його на власний розсуд з до-триманням вимог чинного законодавства України.

Торговельна марка (знак для товарів та послуг) визнається викори-станою, якщо її застосовано у формі зареєстрованої марки (знака), а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої марки (знака) лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торго-вельної марки (знака для товарів та послуг).

Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці регламентуються ст. 162 ГК України, 506 ЦК України, відповідно до яких особа, що має майнові права на цей об'єкт інтелектуальної власності, може:

- застосувати інформацію (відомості), яка становить комерційну таємницю, у власній господарській діяльності та засоби захисту влас-ної комерційної таємниці, в тому числі щодо неправомірного розголо-шення, збирання, або використання комерційної таємниці;

- отримувати відшкодування від особи, яка порушила її права шля-хом незаконного доступу до комерційної таємниці [9].

Суб'єкт господарювання, який володіє зареєстрованою топогра-фією (компонуванням) інтегральної мікросхеми, має виключне право використовувати цей об'єкт на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших власників зареєстрованих топографій (компону-вання) інтегральних мікросхем.

Підсумовуючи проведений вище аналіз можливостей використан-ня суб'єктами господарювання об'єктів права інтелектуальної влас-ності, слід зазначити, що для переважної кількості об'єктів право на їх виключне використання є обмеженим строками чинності майнових прав (свідоцтв, патентів) на них.

Відповідно до ст. 154 ГКУ відносини, що пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються ГКУ, Цивільним кодексом України та іншими законами. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ та відповідними законами України.

У ст. 155 ГКУ визначаються об'єкти прав інтелектуальної власності у сфері господарювання. Ними визнаються:* 

винаходи та корисні моделі;* 

промислові зразки;* 

сорти рослин і породи тварин;* 

торговельні марки (знаки для товарів і послуг);* 

комерційне (фірмове) найменування;* 

географічне зазначення;* 

комерційна таємниця;* 

комп'ютерні програми;* 

інші об'єкти, передбачені законом [9].

Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на зазначені об'єкти визначаються Цивільним кодексом України.

Правомочності суб'єктів господарювання щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка

Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок відповідно до законодавства України засвідчується патентом.

Відносини суб'єкта господарювання, який є роботодавцем для винахідника (винахідників) або автора (авторів) зазначених об'єктів, щодо прав на одержання патенту і права використання зазначених об'єктів інтелектуальної власності регулюються Цивільним кодексом України та відповідними законами України.

Використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у сфері господарювання визнається:* 

виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання із зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону;* 

застосування способу, що охороняється відповідно до закону, або пропонування його для застосування в Україні за умов, передбачених Цивільним кодексом України;* 

пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення