- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до пору-шення;

- примусове виконання обов'язку в натурі;

- зміна правовідношення;

- припинення правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкоду-вання майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяль-ності органу державної влади або органу місце-вого самоврядування, їхніх посадових і службо-вих осіб.

Суд також може захистити право інте-лектуальної власності та охоронювані законом інтереси іншим цивільно-правовим способом, що встановлений договором чи законом.

Суперечки щодо інтелектуальної власності поділя-ються на дві групи. До першої відносяться суперечки про визнання (чи невизнання) результату інтелектуальної дія-льності об'єктом інтелектуальної власності. Стосовно об'-єктів промислової власності це суперечки:

- пов'язані з відмовою у видачі патенту;

- по запереченнях третіх осіб проти видачі патен-ту;

- про визнання патенту недійсним.

До другої групи відносяться суперечки, що стосу-ються порушення прав:

- про заборону дій, що порушують права на па-тент;

- про відшкодування шкоди, заподіяної порушни-ком патентних прав;

- про визнання дій, що не порушують патент;

- про післякористування винаходів, пов'язане з укладанням чи використанням ліцензійних угод;

- про надання примусової ліцензії;

- про виплату винагороди автору роботодавцем;

- про компенсацію за використання винаходу дер-жавою тощо.

Існує дві форми захисту прав інтелектуальної влас-ності: юрисдикційна і неюрисдикційна. Неюрисдикційна форма передбачає захист права інтелектуальної власності своїми силами, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів, тобто самоза-хист. Наприклад, це може бути відмова здійснити певні дії, передбачені укладеним договором про передачу (уступку) майнових прав інтелектуальної власності або ліцензійним договором, відмова від виконання недійсного договору то-що. Обрані засоби самозахисту не повинні бути забороне-ними законодавством та не повинні суперечити моральним засадам суспільства.

Юридичні форми захисту застосовують два порядки захисту: загальний (судовий) та спеціальний (адміністра-тивний). Загальний порядок захисту здійснюється в судах.

Спеціальний порядок захисту прав здійснюється в органах державного управління або в органах Антимонопольного комітету України, або в органах державної митної служби України.

3.2. Головні способи захисту прав інтелектуальної власності

Адміністративно-правовий спосіб захисту прав

Адміністративний спосіб полягає в розгляді та вирі-шенні суперечки органом державного управління. Проце-дура розгляду набагато простіша, ніж у цивільному судо-чинстві. Правовою основою є Кодекс України про адмініст-ративні правопорушення, а також закони України: "Про за-хист від недобросовісної конкуренції", "Про авторське пра-во і суміжні права", "Про охорону прав на винаходи і корис-ні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин" тощо [12]

У галузі авторського права і суміжних прав адмініст-ративний спосіб захисту прав передбачено тільки за публі-чний показ, порушення умов публічного демонстрування і тиражування кіно- і відеофільмів без прокатного посвідчен-ня. Стосовно об'єктів промислової власності цей спосіб за-хисту прав передбачає накладення штрафів за неправомі-рне використання фірмових найменувань, торговельних марок тощо. Засобом захисту в цьому випадку є скарга, яку у встановленому адміністративним законодавством поряд-ку подають у відповідний орган державного управління.

Здійснення дій, обумовлених законодавством Украї-ни як недобросовісна конкуренція, спричиняє накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, а також ад-міністративну і цивільно-правову відповідальність. До таких дій відносяться:

- неправомірне використання чужого імені, фірмо-вого найменування, торговельних марок;

- введення в обіг під своїм позначенням товару іншого виробника;

- відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарської діяльності і введення його в господарський оборот;

- неправомірний збір, розголошення і використан-ня комерційної таємниці, а також інші протипра-вні дії.

Тобто Антимонопольним комітетом України розгля-даються скарги щодо дій після вводу об'єктів права інтеле-ктуальної власності до господарського обороту.

Типовими видами адміністративних стягнень можуть бути: попередження, штраф, виправні роботи, адміністра-тивний арешт тощо.

Так, незаконне використання об'єкта права інтелек-туальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення права інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіска-цією незаконно виготовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, що призначені для їх виготовлення.

Цивільно-правовий спосіб захисту прав

Суперечки, що пов'язані з порушенням прав інтелек-туальної власності, підвідомчі судам загальної юрисдикції і вищому господарському суду. Якщо хоча б однією зі сторін у суперечці є фізична особа, то зазначена суперечка підві-домча суду загальної юрисдикції.

У випадку порушення прав потерпілий подає позов - заяву, звернену до суду, про відправлення право-суддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У по-зовній заяві вказується форма захисту (заборона робити будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесе-ного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог, будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нане-сеного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог.

За загальним правилом цивільного судочинства конкретна цивільна справа, як правило, розглядається за місцем перебування відповідача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної власності зважуються два основних питання. Перше пов'язане зі встановленням чи не встановленням факту використання ОІВ, що охороняється. Друге - з визначенням розміру збит-ків, що підлягають стягненню з відповідача на користь по-зивача.

Власник прав на ОІВ має право вимагати від пору-шника:

- визнання прав власника;

- відновлення положення, що існувало до пору-шення права;

- припинення дій, що порушують право чи ство-рюють погрозу його порушенню;

- відшкодування збитків, включаючи втрачену ви-году тощо.

Якщо в результаті незаконного використання ОІВ порушник одержав доход, потерпілий має право вимагати відшкодування втраченої вигоди в розмірі не меншому, ніж сума такого доходу.

Якщо одночасно з порушенням майнових прав по-рушені особисті немайнові права автора, то він може за-жадати майнову компенсацію за нанесення йому мораль-ного збитку, розмір якої визначається судом. Порушенням прав авторства є присвоєння результатів чужої творчої праці і спроба видати ці результати за