Важливо відзначити, що підприємницький ризик – явище дуже широке, що відображає як сам процес здійснення підприємницької діяльності, як одне з економічних явищ, так і результат, що досягається (або не досягається). В економічній літературі розроблена досить докладна класифікація ризиків, що проводиться за самими різними критеріями [115, с.370-376]. Ці розробки становлять інтерес і для підприємницького права, тому що в них велику увагу приділено виникненню і попередженню таких окремих видів ризику, як комерційний, фінансовий, кредитний, валютний, інвестиційний і т.п., що відображають певні сфери підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що ризик впливає на розвиток підприємницької діяльності. Так, світовий і вітчизняний досвід показує, що мінімально ризикована підприємницька діяльність часто виявляється безперспективною і, не витримавши конкурентної боротьби, припиняється. Навпаки, більш високий ризик забезпечує і високий прибуток.

Ризик підприємця укладається як мінімум у можливості втрати чотирьох позицій, що впливають на його статус на ринку праці і капіталу: 1) майнового становища; 2) конкурентної здатності; 3) професійної репутації; 4) психологічної оцінки [132, с.71].

Як і всяка діяльність, діяльність підприємця спрямована на придбання і використання яких-небудь благ, що задовольняють потреби людини, а саме, майнових благ – прибутку. Однак у силу різних причин цей результат не завжди досягається. У таких випадках говорять про комерційний ризик. Комерційний ризик – це ринкове явище, пов'язане з можливістю настання несприятливих майнових наслідків діяльності підприємця. Причини таких несприятливих наслідків можуть бути різними: об'єктивними або суб'єктивними.

Якщо причини об'єктивні, незалежно від підприємця або інших осіб (стихійні лиха та інші надзвичайні і невідворотні за даних умов обставини), то підприємці повинні враховувати ці обставини і заздалегідь вживати необхідних заходів щодо усунення або зменшення можливих майнових втрат. До таких заходів відноситься страхування фінансових ризиків (ст.6 Закону «Про страхування» [21]), що в умовах ринкової економіки набуває особливого значення. Цей ризик може включати ризик перерви в комерційній і виробничій діяльності, ризик неплатежів, затримки в доставці товарів і т.д. Причому страхування комерційних ризиків – це одна зі сфер прикладення державного капіталу, його організаційних і нормативних механізмів [105, с.138].

Поряд зі страхуванням конкретних комерційних ризиків підприємці можуть, а у випадках, передбачених законом, зобов'язані здійснювати самострахування шляхом створення за рахунок частини власного прибутку резервного (страхового) фонду, призначеного для покриття будь-яких непередбачених витрат. Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 р. [21], використовуючи досить розповсюджену в багатьох країнах у різних сферах комерційної та іншої діяльності систему взаємного страхування, допускає можливість створення громадянами і юридичними особами товариств взаємного страхування з метою страхового захисту своїх майнових інтересів (ст.14) [21].

З комерційним ризиком тісно пов'язані несприятливі наслідки підприємницької діяльності, викликані суб'єктивними причинами, наприклад, невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання підприємцем або його контрагентами за договором. У цьому разі настає майнова відповідальність підприємця або його контрагента, що виражається в несприятливих майнових наслідках для відповідної особи й обумовлена правопорушенням з його боку. Так, підприємець несе відповідальність у тому разі, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних за даних умов обставин (стихійні лиха, воєнні дії тощо) або випадку (ст.617 ЦК України) [24]. Однак згідно зі ст.617 Цивільного Кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів [24].

Зокрема, проблема ризику є актуальною для такого різновиду підприємницької діяльності як аудит.

Про актуальність проблеми визначення аудиторських ризиків (і відповідної відповідальності аудитора) свідчить те, що цьому питанню приділяється увага в шести з діючих зараз 26 міжнародних нормативів аудита [32, с. 48] і як мінімум у сімох з діючих на сьогодні 32 національних нормативів аудита. Національні нормативи аудита № 12 і № 32 цілком присвячені аудиторським ризикам. Нормативи аудита визначають поняття аудиторського ризику, його складові і містять рекомендації щодо зменшення ризику до прийнятного рівня.

Проблеми ризику безпосередньо пов'язані з питанням відповідальності аудиторів і аудиторських фірм, тому є для них особливо актуальними. Усі ризики аудиторської діяльності можна поділити на дві категорії – загальні ризики аудиторської фірми як суб'єкта підприємницької діяльності (ризики, загальні для всіх підприємців – економічна кон'юнктура, політична нестабільність і т.д.) і ризики, пов'язані безпосередньо з аудиторською діяльністю. Останні і є власно аудиторськими ризиками, або ризиками аудита. Це ризик невиявлення помилок, розголошення конфіденційної інформації, ризик, пов'язаний з неналежним виконанням своїх професійних обов'язків, з неякісним виконанням своїх зобов'язань і т.д.

При цьому не слід ототожнювати аудиторський ризик із загальним ризиком аудиторської фірми, що тісно пов'язаний з ризиком невиявлення помилок. Аудиторська фірма несе ризик втратити або погіршити свою репутацію, довіру клієнта в результаті низької якості проведення аудита, понести майнові втрати або позбавитися ліцензії. Отже, один ризик веде до виникнення іншого. Ступінь підприємницького ризику не є постійною величиною. Підприємець, свідомо йдучи на ризик, може в тому або іншому ступені впливати на його величину. Це відноситься і до аудиторської діяльності. Аудиторські ризики тісно пов'язані із загальними ризиками аудиторської фірми як суб'єкта підприємницької діяльності, тобто високий ступінь першого виду ризиків обумовлює високий ступінь другого їх виду.

Що стосується цілей підприємництва, то загальновизнано, що підприємницька діяльність – це діяльність, спрямована на одержання прибутку.

У ст.42 Господарського кодексу України в легальному визначенні поняття підприємництва в якості однієї з його цілей назване одержання прибутку. У літературі (як економічній, так і