Так, А.В.Бусигін вважає, що метою підприємницької активності є виробництво і пропозиція ринку такого товару, на який мається попит і який приносить підприємцеві прибуток [40, с.18]. На думку В.В.Лаптєва, одержання прибутку як мета підприємницької діяльності є характерною ознакою підприємництва, що відповідає умовам переходу до ринкової економіки, коли господарська діяльність спрямована саме на одержання прибутку [88, с.7].

В.Ф.Попондопуло, вказуючи, що підприємницька діяльність спрямована на одержання прибутку, справедливо відзначає, що при цьому мова йде про основну мету діяльності підприємця, поряд з якою можуть переслідуватися й інші цілі, наприклад, добродійність підприємця. В умовах ринкової економіки в якості мети підприємництва виступає не тільки і не стільки виробництво товарів (робіт, послуг), що саме собою розуміється як засіб досягнення мети підприємництва, скільки одержання прибутку. Чинним законодавством легалізована мета підприємництва – систематичне професійне одержання прибутку [108, с.18-19].

У навчальній літературі з підприємницького права вказується, що систематичне одержання прибутку, відповідно до легального визначення підприємницької діяльності, - основна її мета. Однак у літературі нерідко затверджується, що основною рисою підприємця є новий тип мотивації – потреба досягати (домагатися) успіху. Погоджуючись, у принципі, з такою постановкою питання, все-таки відзначається, що одержання прибутку – головний спонукальний мотив підприємництва. Без одержання прибутку будь-яке підприємництво утрачає свій споконвічний зміст [114, с.24]. Ця мета, як правило, знаходить своє відображення в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності [31, с.3].

Представляється обґрунтованим відзначення вченими-юристами того факту, що конструкція легального визначення підприємництва говорить не тільки про фактичне одержання прибутку, що презюмується. Мова йде про спрямованість діяльності на систематичне одержання прибутку. Отже, прибутку може і не бути в результаті такої діяльності, але вона буде визнаватися підприємницькою з усіма наслідками, що звідси випливають [114, с.26].

Спрямованість характеризує суб'єктивне бажання підприємця, його заінтересованість в одержанні певних позитивних результатів від своєї діяльності; це – мотивація його дій. При цьому питання, що ж таке прибуток, який зміст цього поняття, є спірним у літературі.

Можна відзначити, що як економічна категорія, прибуток є найважливішим показником фінансової діяльності суб’єкта підприємництва, тому що максимізація прибутку – одна з головних цілей його розвитку і безпосередній об'єкт фінансового управління. Однак, незважаючи на те, що поняття прибутку багатьма сприймається як щось самоочевидне, у дійсності феномен прибутку не такий простий, як здається на перший погляд.

Протягом останніх сторіч провідні економісти досліджували генезис поняття прибутку, з'явилося багато теорій його економічного змісту, що відображали ускладнення економічних відносин у товарному виробництві, що розвивається.

Й.Шумпетер розробив теорію підприємницького прибутку, основою якої є положення про прагнення підприємця до одержання підприємницького прибутку, що у свою чергу, є важливою умовою економічного розвитку суспільства. На його думку, підприємницький прибуток – це частина коштів, що залишається вільною після покриття усіх витрат, насамперед з погляду підприємця [144, с.277]. Пропоноване Й.Шумпетером визначення підприємницького прибутку є досить абстрактним, але в той же час відображає сутність даного явища.

У сучасній літературі досить розповсюдженим є визначення прибутку як надлишку доходів над витратами, що одержується в результаті реалізації прийнятого підприємницького рішення щодо виробництва і постачання на ринок товару, стосовно якого підприємцем виявлений схований або такий, що не задовольняється, попит споживача. А.В.Бусигін правильно вказує, що одержання прибутку властиве не тільки підприємницькій, а й будь-якій іншій формі ділової активності. У цьому зв'язку важливо звернути увагу на виділення такої економічної категорії, як підприємницький прибуток, або підприємницький доход. Доходи від інноваційної діяльності, тобто введення нових методів і прийомів організації виробництва, і складають підприємницький доход. Під підприємницьким доходом слід розуміти насамперед додатковий доход, доход від управління, надлишок, що одержується підприємцем завдяки його природним якостям або особливому умінню аналізувати і по-новому комбінувати фактори виробництва залежно від зовнішніх умов [40, с.18].

Підприємницький прибуток визначається як особливий вид доходу, винагорода за заповзятливість, специфічну творчу активність у сфері приватного бізнесу [81, с.6].

У багатьох роботах відображається взаємозв'язок прибутку зі здатністю конкретних суб'єктів організувати власну справу, знайти різні можливості одержання прибутку, ще не знайдені іншими суб'єктами господарювання, та іншими особистими якостями підприємця. З цього погляду прибуток являє собою продукт специфічного людського ресурсу – підприємницьких здібностей. Тому прибуток, що одержує підприємець, власне кажучи можна розглядати як плату за організацію виробництва, за його працю щодо управління ним. Слід погодитися з думкою Н.Ю.Круглової, що одержання прибутку – це не єдина, і, напевно, не сама основна мета підприємницької діяльності. Підприємець – це той, хто спрямований на одержання прибутку понад середній рівень шляхом найбільш повного задоволення потреб на основі реалізації власних знань, умінь, прогнозів, той, хто прагне зробити прорив у тій або іншій сфері економічної діяльності [79, с.63].

Вказане дозволяє виділити наступні необхідні умови одержання прибутку: 1) прояв ініціативи щодо поєднання речовинних і людських факторів для виробництва товарів і послуг; 2) прийняття неординарних рішень з управління, організації праці і т.д.; 3) впровадження інновацій шляхом виробництва нового виду продукту або удосконалення і радикальної зміни виробничого процесу.

У той же час існують певні фактори, що впливають на величину одержуваного прибутку. Прибуток від продажу нового товару зростає лише спочатку, а потім зменшується під впливом конкуренції, і цей фактор є важливим аспектом підприємницького прибутку. В умовах конкуренції рівень доходів постійно вирівнюється, тому процес творчого пошуку підприємця повинен бути безперервним. Суб'єкт господарювання завжди знаходиться в ситуації вибору оптимальної конкурентної стратегії,