що основні проблеми пов'язані з нетрадиційним видом юридичної особи – підприємством, що як суб'єкт цивільного права є вираженням і логічним продовженням консервативної системи власності. Підприємство, що стало основним видом юридичної особи, точно кажучи, є виробничою, а не правовою категорією. Його правосуб'єктність дотепер несе на собі відбиток командно-адміністративної системи. Консервативне прагнення зберегти підприємство як форму юридичної особи дуже небезпечно для повноцінного ринкового обігу [59, c.32].
Підприємством як господарською організацією може бути не будь-яка організація, а організація, що характеризується сукупністю певних ознак – ознак суб'єкта господарського права. До таких ознак відносяться: 1) визначеність організаційно-правової форми суб'єкта господарювання; 2) майнова відокремленість; 3) легітимація існування в якості суб'єкта господарювання; 4) відповідальність за результати господарювання; 5) самостійність в господарському обороті.
Організаційна єдність представляє собою надання законом юридичної можливості в межах встановлених організаційно-правових форм існуванню юридичної особи, визначенню і встановленню системи внутрішніх зв'язків елементів, що складають її конструкцію, з метою забезпечення їхньої єдності і можливості організації виступати як суб'єкту господарських відносин.
Володіння ознакою організаційної єдності знаходить свій зовнішній прояв у наявності статуту чи індивідуального положення про конкретного суб'єкта господарювання.
Організаційна єдність суб'єкта господарювання виражається в організаційній структурі управління, наприклад, в акціонерному товаристві. Якщо правове положення таких органів, як загальні збори акціонерів, наглядова рада акціонерного товариства, виконавчий органи акціонерного товариства в цілому визначені законом України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року [28], то засновникам (учасникам) на даному етапі необхідно розробити і затвердити цілий пакет локальних (корпоративних) нормативних документів, які на практиці забезпечують організаційну єдність підприємства як суб'єкта господарювання.
О. Йоффе підкреслював, що, перш за все, юридичним особам властива саме ознака організаційної єдності. Сутність її полягає в тому, що усередині організації складається така система відносин, завдяки якій організація стає єдиним цілим, очолювана відповідним органом – одноособовим (наприклад, директором) чи колегіальним (наприклад, правлінням). Організаційна єдність юридичної особи звичайно виражається в статуті (положенні), яким визначається також коло покладених на нього функцій [69, c. 130]. Цю точку зору докладно розробляв і послідовно доводив В. Цирульников [138, c. 213].
Слід зазначити, що для деяких підприємств, особливо для господарських товариств, питання організаційної єдності є надзвичайно важливими та, подекуди, стають предметом судових спорів – корпоративних спорів. Так, на думку В. Коссака та О. Бачкура, справи, пов’язані із питаннями корпоративного управління, можна умовно поділити на дві групи: справи, пов’язані із особливостями управління державними корпоративними правами (державні підприємства та корпоративні підприємства), та справи, пов’язані із управлінням корпоративними правами інших форм власності. Залежно від категорії спорів, що розглядаються судом, їх можна диференціювати таким чином: спори про визнання недійсними рішень органів господарських товариств (загальних зборів акціонерів, спостережної ради, правління) або рішень державних органів, уповноважених управляти державними корпоративними правами. Як зазначають вчені, зазначені дві категорії спорів є найбільш поширеними в судовій практиці [76, c. 54].
Другою ознакою суб'єкта господарювання як юридичної особи є майнова відокремленість. Оскільки підприємства як юридичні особи є учасниками господарських правовідносин, які, в основному, мають майновий характер, то для участі у цих відносинах, юридична особа наділяється певним майном, яке відокремлюється від майна засновників.
Майнова відокремленість – одна із суттєвих ознак господарської організації. Наявність відокремленого майна означає, що майно юридичної особи відокремлено від майна власників, які створили цю організацію, від держави, від інших суб'єктів [44, c. 287]. Практичне значення майнової відокремленості юридичної особи полягає у наступному: по-перше, господарська організація стає суб'єктом права, що дозволяє їй виступати у господарському обороті; по-друге, це тягне за собою розподіл відповідальності засновників і суб’єкта господарювання за своїми зобов'язаннями.
Майно, яке закріплюється за юридичною особою, повинно бути відокремлено не лише фізично, а й юридично. Правовою формою відокремлення майна є установчі документи, в яких визначається розмір, джерела формування майна, його правовий режим. Необхідний і достатній для участі в господарському обороті ступінь майнової відокремленості суб'єктів зовні виявляється у підприємства й організації, що володіють правами юридичної особи, у наявності самостійного балансу чи самостійного кошторису. Майно за внутрішньоструктурними підрозділами підприємств, організацій закріплюється в окремих балансах, кошторисах, інвентаризаційних описах.
Саме майнова відокремленість становить матеріальну основу діяльності підприємства. Невипадково, заснування підприємства як суб'єкта права передбачає перш за все відокремлення для цієї мети певного майна та закріплення його за створюваною господарською організацією. При відсутності майнової відокремленості не можна стати учасником господарських відносин, суб'єктом господарського права.
Є. Суханов саме через цю ознаку пояснює сутність юридичної особи, вважаючи її визначальною, головною серед інших ознак юридичної особи [130, c.43]. Він наголошує, що жодна юридична особа не може нормально брати участь у цивільних правовідносинах, не маючи реального майна, відокремленого від майна засновників (учасників), але... після свого створення воно може виступати в обороті і при відсутності учасників, і навіть при відсутності засновників [131, c.8].
Наступною ознакою суб'єкта господарювання є легітимація існування в якості суб'єкта господарювання. Для того, щоб бути визнаним суб'єктом господарських відносин, підприємству необхідно бути визнаним в якості суб'єкту господарювання державою. Недостатньо підприємству обрати певну організаційно-правову форму суб'єкта господарювання та мати відокремлене майно, необхідно ще легітимне закріплення вищеназваних ознак. Така легітимізація підприємства відбувається відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 р. [26]. Без цього неможливо вести мову про наявність у господарського утворення першої та другої ознак суб'єкта господарського права. Таким чином, характерною ознакою суб'єктів господарювання є публічність їх виникнення і припинення.