привабливий образ організації в суспільстві;
2) зростає довіра до організації;
3) збільшуються товарообіг, кількість клієнтів і т. д., обумовлені поліпшенням ставлення до організації;
4) з'являється можливість одержати більш вигідні замовлення;
5) завдяки авторитету організація може проводити більш активну, ефективну політику в суспільстві, розширюючи свою діяльність, зокрема ринки збуту;
6) з'являється можливість домогтися зниження місцевих податків і т.д. [141, с.396].
У періодичній пресі наприкінці 2003 – початку 2004 р. широко обговорювалася тема про соціальну відповідальність бізнесу в Росії. Цій темі було присвячене засідання Правління Торгово-промислової палати РФ 23 грудня 2003 р. У зв’язку з цим російський вчений С.Н.Шишкін вважає, що під соціальною відповідальністю бізнесу можна розуміти обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності здійснювати таку діяльність, не тільки не порушуючи інтересів суспільства і контрагентів, а й беручи участь у вирішенні суспільних (публічних) проблем. Соціальна відповідальність бізнесу в такому розумінні – це не що інше, як позитивна відповідальність господарюючих суб'єктів. Більш того, це реальне втілення принципу партнерства в підприємницьких відносинах не тільки по горизонталі, а й по вертикалі. Принцип партнерства господарюючих суб'єктів як принцип підприємницького права припускає ділове співробітництво цих суб'єктів, їхнє сприяння один одному у виконанні зобов'язань [140, с.127-128].
Існують різні підходи до того, як слід співвідноситися організаціям у відношеннях з їхнім суспільним середовищем, щоб вважатися соціально відповідальними. Багато хто вважають, що організація вважається соціально відповідальною, якщо вона збільшує прибуток, не порушуючи законів і норм державного регулювання. Отже, організація повинна переслідувати тільки економічні цілі. Але є й інша точка зору: організація крім відповідальності економічного характеру покликана враховувати людські і соціальні аспекти впливу свого бізнесу на працівників, споживачів і місцеві громади, у яких відбувається її діяльність, а також вносити певний позитивний внесок у вирішення соціальних проблем у суспільстві в цілому. Громадськість звичайно очікує від бізнесу не тільки високих економічних результатів, а й істотних досягнень з погляду соціальних цілей суспільства.
Звідси організація має врівноважувати свої економічні цілі з економічними і соціальними інтересами тих, хто складає середовище.
Спори про роль бізнесу в суспільстві породили численні аргументи за і проти соціальної відповідальності. Так, серед аргументів на користь соціальної відповідальності виділяються наступні:
- сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи. Соціальні дії підприємств, що поліпшують життя місцевого співтовариства або усувають необхідність державного регулювання в цій сфері, можуть бути у власних інтересах підприємств внаслідок вигод, що забезпечуються самою участю в житті суспільства;
- зміна потреб і очікувань широкої громадськості. Пов'язані з бізнесом соціальні очікування нині радикально змінилися. Участь компаній у вирішенні соціальних проблем стає і очікуваною, і необхідною;
- наявність серйозних ресурсів для надання допомоги у вирішенні соціальних проблем. Бізнес має у своєму розпорядженні значні людські і фінансові ресурси, що забезпечує передумови для передачі частини їх на соціальні потреби;
- моральне зобов'язання соціально відповідальної поведінки.
Разом з тим, багато хто виступають проти соціальної відповідальності, посилаючись на такі обставини: порушується принцип максимізації прибутку; витрати на участь у соціальних програмах; недостатній рівень звітності для широкої громадськості; недолік уміння розв'язувати соціальні проблеми [135, с.115-116].
Представляється, що соціально-відповідальний підхід підприємців у сучасний період є необхідністю. Слід погодитися з Є.Б.Кубко, що саме в соціальній відповідальності підприємництва і полягає його цінність з точки зору морально-етичних категорій. Аналіз сутності концепції соціальної відповідальності підприємництва (бізнесу) полягає в пошуку компромісу між державою та бізнесом. Провідні ідеї з цього приводу полягають не стільки в пошуку компромісу, скільки у виявленні спільних інтересів та в утворенні механізму соціального партнерства підприємницьких структур та державних інститутів. Саме тому в економічно розвинутих країнах підприємницькі структури об'єднують свої зусилля для забезпечення соціального захисту населення, а також для вирішення найбільш актуальних, інколи глобальних, проблем, що стоять перед суспільством і не можуть бути вирішені тільки зусиллями державних органів [82, с.46-47].
О.М.Вінник слушно зазначає, що «не можна заперечувати і роль самих підприємців у формуванні соціальної орієнтації ринкової економіки і встановленні суспільного господарського порядку. Однак ця роль ще незначна і концепція соціальної відповідальності підприємців, бізнес-відповідальності чи бізнес-етики (з відповідними етичними нормами) як основна ознака цивілізованості ринку не набула ще необхідного відгуку серед широких кіл підприємців (хоча поступово усвідомлення необхідності соціальної орієнтації підприємництва зростає серед його представників)» [46, с.39].
У літературі підкреслюється важливість етики у сфері підприємництва. Першочерговим завданням при формуванні організаційної культури вітчизняних підприємств повинно бути культивування цінностей, що притаманні розвиненим цивілізованим економічним відносинам – «нести соціальну відповідальність за результати своїх дій», «культивувати ініціативу» тощо. Ці та подібні цінності дозволять сформувати нову економічну мораль, яка стане стрижнем організаційної культури українських підприємств і забезпечить їм необхідні передумови для економічного розвитку [129, с.184].
А.В.Бєляєв вважає, що етика в підприємництві є одним з дуже важливих факторів економіки і, разом з тим відзначає, що етичний кодекс підприємництва в Україні формується стихійно на тлі поки ще не чітко розробленого законодавства, тіньової економіки [33, с.10]. Є.В.Корабльова, досліджуючи соціально-філософський аспект етики бізнесу, затверджує, що професійні галузі, до яких суспільство пред'являє підвищені моральні вимоги, мають тенденцію до розширення. Новою галуззю професійної етики є етика бізнесу, що припускає етичний аналіз ситуацій і відносин усередині самого бізнесу [75, с.15]. Інші вчені погоджують етику бізнесу з діловою (професійною) етикою. Так, В.Н.Приходько вважає, що сучасною концепцією ділової етики в главу кута повинна ставитися проблема соціальної відповідальності бізнесу, становлення нової економічної культури, що враховує необхідність не тільки збільшення прибутку, доходів акціонерів і співробітників,