а й адекватне задоволення потреб суспільства, усього соціального середовища, в якому функціонує корпорація [116, с.68]. Ділова етика є запорукою успішного бізнесу, а також важливою складовою економічної культури, що може сприяти прискоренню прогресу в економічній сфері [116, с.69]. На думку А.А.Задоя і Ю.Є.Петруні, етика підприємництва є одним з факторів його прибутковості [64, с.136].
Зустрічається різне розуміння і визначення підприємницької етики в літературі.
Так, у Тлумачному словнику з економіки Дж. Блека business ethics (ділова етика) визначається як звід неформальних (не встановлених у законодавчому порядку) правил, яких дотримуються фірми у своїй діяльності. Ділова етика містить у собі чесність у відносинах із працівниками, клієнтами (покупцями), постачальниками і конкурентами, а також охоплює питання, що стосуються впливу діяльності фірм на здоров'я людей, навколишнє середовище і тваринний світ [35, с.71].
Згідно з термінологічним словником з бізнесу і менеджменту business ethics (ділова етика) – це суспільно прийняті норми поведінки, що впливають на підприємців, підтримуючи в них певні ціннісні стандарти й етичні принципи у відносинах з населенням [117, с.68].
У Довіднику підприємця етика підприємництва розуміється як сукупність моральних принципів, що лежать в основі діяльності будь-якого цивілізованого підприємця в будь-якій сфері діяльності. Головним з цих принципів є порядність, крім можливості яких-небудь аморальних дій (обман, шахрайство, шантаж, кабальні угоди і т.д.). До інших відноситься обов'язковість у виконанні взятих на себе в усній або письмовій формі зобов'язань [128, с.482].
Е.А.Уткін вважає, що етика бізнесу – ділова етика, що базується на чесності, відкритості, вірності даному слову, здатності ефективно функціонувати на ринку відповідно до чинного законодавства, встановлених правил і традицій [135, с.1].
На думку Д.В.Задихайло, О.Р.Кібенко та Г.В.Назарової, етика бізнесу – це система моральних принципів і цінностей, що керує поведінкою людини або групи людей, визначаючи, що правильно, а що неправильно. Етичні цінності встановлюють набір стандартів, які визначають, що добре і що погано у веденні ділових справ і прийнятті рішень. Необхідною умовою прийняття цінностей є практична участь працівника в діяльності організації, спрямованій на реалізацію цієї цінності [63, с.337]. Вчені вважають, що обов'язковою складовою етики бізнесу є соціальна відповідальність фірми, яка розуміється як максимальне використання її переваг і зведення до мінімуму негативного впливу, що стосується як учасників бізнесу, так і суспільства в цілому [63, c.350]. Вважаємо, що не слід змішувати етику підприємництва та соціальну відповідальність, оскільки це різні поняття.
Інколи вживається термін «етика менеджмента». На думку Петера Х. Верхана, етика менеджменту означає здійснення волі підприємця і його керівних кадрів, самого підприємства у відповідності з етичними, тобто ціннісними, критеріями. Це передбачає соціально відповідальні дії в дусі етичних цінностей тієї культурної сфери, до якої тяжіє підприємець [43, с.38]. При аналізі корпоративної етики вказується, що організація американських підприємців США «Бизнесрайндтейбл» у 1988 р. опублікувала доповідь «Політика і практика у поведінці компанії» під рубрикою «Корпоративна етика: головний актив бізнесу». Розробляються вирішальні спроби створення в корпораціях організаційних і структурних передумов «етичної політики і відповідних дій». Під час загострення конкуренції серйозна культура підприємництва, що базується на етичних принципах, є особливою передумовою виживання і прибутковості підприємства. У доповіді говориться, що більшість підприємств у повному обсязі сформулювали свої етичні принципи поведінки [43, с.49].
У літературі вказують на чотири філософських підходи до вирішення етичних проблем у бізнесі. Вирішуючи етичні проблеми, компанії можуть спиратися на абсолютні норми, засновані на релігійному віровченні; або на принципи утилітаризму (максимальне благо для максимальної кількості людей), дотримання прав людини (повага до людського достоїнства) і справедливості (справедливий розподіл благ і відповідальність у суспільстві).
Крім того, називається шість заходів, за допомогою яких компанії реалізують свою етичну соціальну відповідальність: приймають етичні кодекси; виховують у своїх службовцях прихильність до високих моральних принципів; перевіряють чесність потенційних працівників; вводять у свої організаційні структури посади зовнішніх керівників, які відповідають за проблеми суспільства і навколишнього середовища; удосконалення своїх виробничих операцій і розробка нових товарів з метою зменшення кількості відходів і захисту навколишнього середовища; витрата часу і грошей на шляхетні справи і підтримка їх своїм авторитетом [125, с.171].
В.І.Шкатулла називає кілька засобів, що використовуються у компаніях для підвищення показників етичності поведінки:
складання етичних кодексів, інших документів з аналогічним змістом, наприклад «Етика ділової поведінки співробітників» і т.д.;
створення в фірмах постійних комітетів для оцінки повсякденної практики з погляду етики;
запрошення фахівців з етики бізнесу для зміни відносин;
проведення соціальної ревізії;
розробка соціальних програм;
навчання етичній поведінці [141, с.404].
Багато компаній уживають різних заходів для підвищення характеристик етичності поведінки керівника і рядових працівників. До таких заходів відносяться розробка етичних нормативів, створення комітету з етики, проведення соціальних ревізій і навчання етичній поведінці. Етичні нормативи фіксують системи загальних цінностей і правила етики, яких, на думку організації, повинні б дотримуватися її працівники. Етичні нормативи розробляються з метою опису цілей організації, створення нормальної етичної атмосфери і визначення етичних рекомендацій у процесах прийняття рішення [135, с.128-129].
До варіантів поведінки, що забороняються етичними нормативами, відносяться хабарі, вимагання, подарунки, виплата співучасникові незаконно отриманих грошей, конфлікт на ґрунті зіткнення інтересів, порушення закону в цілому, шахрайство, розкриття секретів компанії, використання інформації, отриманої в довірчій бесіді від членів «своєї» групи, незаконні виплати політичним організаціям, протиправна поведінка заради інтересів фірми. Звичайно організації доводять етичні нормативи до своїх працівників у вигляді друкованих матеріалів, хоча деякі створюють спеціальні робочі групи з етичних нормативів.
Деякі організації створюють далі постійні комітети для оцінки повсякденної практики з