спрямована на одержання прибутку», а як процес особистісного або системного самовідновлення (personal and organizational renewal) і самоорганізації через втілення в життя ідей щодо створення нових або розвитку діючих підприємств різних сфер діяльності і форм власності. Слід зазначити, що поряд з поняттям суб'єкта підприємництва (підприємця) у літературі і законодавстві деяких держав зустрічаються поняття «комерсант» і «торговець». Поняття комерсант склалося в зарубіжному законодавстві країн з дуалістичною системою права. До них відноситься особлива категорія осіб, що веде підприємницьку діяльність на професійній основі у вигляді промислу.
РОЗДІЛ ІІ
Поняття, суть підприємництва та його суб’єктів
2.1. Поняття, суть та ознаки підприємництва
Підприємництво (підприємницька діяльність) визначається як основний вид самостійної господарської діяльності, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, яких називають підприємцями, від свого імені і на свій ризик на постійній основі. Основними складовими цього поняття є:
Підприємництво як особливий вид діяльності вимагає від суб'єктів цієї діяльності певного способу мислення, особливого стилю і типу господарської поведінки.
Підприємництво як самостійна діяльність передбачає свободу і самостійність суб'єктів цієї діяльності в різних напрямках.
Підприємництво як господарська діяльність передбачає організацію та управління господарським процесом незалежно від виду і сфери діяльності фірми або індивідуального підприємництва.
4. Підприємницька діяльність здійснюється фізичними та юридичними особами.
Підприємницька діяльність здійснюється на постійній основі, а не на основі одноразових угод.
Підприємницька діяльність спрямована на: досягнення комерційного успіху, одержання прибутку, або підприємницького доходу; найкраще використання капіталу: власності, іншого майна, фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів [104, с.52-53].
Розвиток підприємництва тісно пов'язаний із середовищем, що припускає певну економічну, соціально-культурну, технологічну, організаційно-технічну і фізичну або географічну обстановку [103, с. 11].
На думку А.В.Бусигіна, формування підприємницького простору здійснюється шляхом введення обмежувального (або навіть заборонного) національного законодавства на елементи підприємницької діяльності, але – що дуже важливо – вихідним моментом подібного роду законотворчої діяльності виступає абсолютна, нічим не обмежена свобода підприємницького корпуса. Підприємницький простір являє собою територіальну цілісність, у рамках якої певні фактори впливають на професійну діяльність підприємця або підприємець змушений враховувати ці фактори і підбудовувати під них свою професійну діяльність. Підприємницький простір можна охарактеризувати як суму трьох сфер, аналіз кожної з яких дає підприємцеві можливість побудови своєї тактики і стратегії організації професійної діяльності. Це правова, соціальна й економічна сфери [40, с.4].
Важливим й актуальним у даний час у зв'язку з процесами глобалізації представляється аналіз підприємництва як глобального феномена.
Один з видатних дослідників феномена підприємництва П. Друкер, характеризуючи його глобальний характер, аналізує зміни в економіці США, що ведуть до формування «підприємницької економіки» у другій половині XX ст., та звертає увагу на зрушення в технологіях менеджменту і показує, що менеджмент прикладається і до тих галузей і типів підприємств, з якими раніше дана категорія не асоціювалася, а саме до нових і малих підприємств, некомерційних організацій, до організацій сфери послуг, що раніше взагалі не розглядалися у якості «підприємств». На його думку, в економіці спостерігається принципово нове явище – систематичний інноваційний процес, у рамках якого здійснюються пошук і вивчення нових можливостей задоволення людських бажань і потреб [60, с.34].
Р.Ронштадт виділяє найважливіші процеси, що наростають у підприємницькому суспільстві. З'являються нові можливості для створення підприємств, знижуються витрати входження на ринки в багатьох галузях, що пов'язано з революцією в галузі інформаційних технологій. Удосконалюються і розширюються програми навчання підприємництву в усьому світі, що відображає глобальний міжнародний характер феномена підприємництва. Цей феномен вимагає ретельного аналізу, причому не тільки в сугубо економічному, а й у політичному і, що особливо важливо, у соціокультурному аспекті [103, c.126].
Сучасна економічна теорія визначає підприємництво як ініціативну, самостійну господарську діяльність людей, спрямовану на одержання прибутку за допомогою організації і використання ресурсів з метою виробництва і реалізації товару [64, с.131-132].
Іноді у визначеннях підприємництва слушно підкреслюється його творчий, новаторський характер. Так, на думку В.Г.Мединського і Л.Г.Шаршукової, підприємництво можна визначити як творчу діяльність ділових людей, спрямовану на пошук нових сфер вкладення капіталу, створення нових і удосконалювання наявних продуктів, виробництв, організацій, розвиток власних переваг, ефективне використання різних можливостей для одержання прибутку [98, с.8].
Через складність поняття «підприємництво» привабливим є багатоаспектний підхід до цього поняття, зокрема, один з найбільш розгорнутих підходів, що здійснює А.В.Бусигін у підручнику «Підприємництво». Підприємництво розуміється в кількох аспектах: як мистецтво ведення ділової активності; розумовий процес; з філософської точки зору – як особливий настрой душі, форма ділової романтики, засіб реалізації людиною властивих їй потенцій; у професійному змісті – як уміння організувати власний бізнес і досить успішно здійснювати функції, пов'язані з веденням власної справи; особливий вид економічної активності (під якою розуміється доцільна діяльність, спрямована на одержання прибутку), що заснована на самостійній ініціативі, відповідальності та інноваційній підприємницькій ідеї [40, с.7-8].
Підприємництво, вважає А.В.Бусигін, являє собою особливу форму економічної активності, засновану на інноваційному, самостійному підході до виробництва і постачання на ринок товарів, що приносять підприємцеві доход і усвідомлення своєї значимості як особистості [40, с. 49]; самостійну господарську ініціативу, самостійну діяльність з виробництва і просування на ринок товару, здатного принести прибуток (підприємницький доход) [40, с.156].
Тому коли в 90-х роках у пострадянських державах політичні і соціально-економічні реформи були спрямовані на перетворення планово-регульованої економіки в ринкову економіку, багато правових інститутів, а також поняття і категорії, що відображають особливості ринкової економіки, довелося відтворювати заново. Це повною мірою стосується визначення поняття «підприємництво».
У сучасній юридичній літературі було багато спроб визначити поняття підприємництва (підприємницької діяльності).
Так, на думку Д.В.Задихайло, однією з