істотних проблем правового регулювання підприємництва було невдало сформульоване визначення такої діяльності в Законі України «Про підприємництво». Тут застосована спроба так називаного «об'єктивного» підходу до вироблення дефініції через кваліфікацію самої діяльності. Однак у світовій практиці використовують змішані підходи, що включають так називаний «суб'єктивний» критерій – вказівка на вичерпний перелік організаційно-правових форм суб'єктів підприємництва, діяльність яких автоматично визнається підприємницькою. У цьому змісті під підприємництвом необхідно розуміти реалізацію фізичною або юридичною особою своєї правоздатності шляхом укладення та виконання цивільно-правових договорів неспоживчого характеру з метою одержання прибутку. Фізичні і юридичні особи при цьому діють за власною ініціативою, на власний ризик і за власний рахунок [65, с. 6].
Інші вчені інакше визначають поняття «підприємництво».
Так, у навчальній юридичній літературі затверджується, що підприємництво – така система господарювання, при якій головним її суб'єктом є підприємець як рушійна сила і посередник, і разом з тим, відзначається, що підприємництво як соціально-економічний феномен має багатофункціональний характер і неоднозначно трактується в різних галузях знань. У підсумку підприємництво визначається як особливий, новаторський стиль поведінки, в основі якої лежить поєднання постійного пошуку нових можливостей, готовність до ризику, орієнтація на інновації [114, с.13].
Вказівка у визначенні підприємництва новаторського і творчого характеру підприємництва є нечастим в юридичній літературі. Поряд з вищевказаним визначенням, одним з нечисленних прикладів є визначення підприємництва як ініціативної, ризикованої діяльності господарських суб'єктів, заснованої на їхній самостійності, особистій заінтересованості і відповідальності, новаторстві, ризику і постійному творчому пошуку в жорстких умовах ринку [96, с.10].
Слід зазначити, що визначення підприємництва саме як діяльності явно переважає в юридичній літературі. Однак характеристики цієї діяльності неоднозначно трактуються вченими.
Так, на думку А.С.Ластовецького, підприємництво – це правочинна економічна діяльність, спрямована на отримання доходу, має інноваційний, ініціативний, самостійний, постійний характер та здійснюється на власний ризик і власну відповідальність [93, с.6].
В.К.Колпаков вважає, підприємництво – це визнана державою, підзаконна, вільна, самостійна, ініціативна та систематична, з метою отримання прибутку, діяльність фізичних та юридичних осіб по виробництву товарів, виконанню робіт, наданню послуг і торгівлі, здійснювана на власний ризик та під свою відповідальність. Вчений вважає, що визнання державою (легалізація) полягає в наданні конкретним індивідуальним особам чи колективам статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Підприємницька діяльність є підзаконною, тобто повинна здійснюватися виключно в рамках правових приписів. У цьому зв’язку законодавець встановлює два типи обмежень: а) обмеження на певні види діяльності і б) обмеження права власності на ряд об’єктів [73, с.611].
Особливістю зазначеного визначення є те, що в ньому вказані не тільки традиційно загальновизнані ознаки підприємництва (систематичність, ініціативність тощо), а й такі ознаки, як визнання державою і підзаконність.
Вважаємо, що з вказівкою таких ознак у визначенні підприємництва важко погодитися, оскільки поняття підприємництва не залежить від визнання або невизнання його державою, тим більше, що таке визнання стосується не власне підприємництва, а його суб'єктів. Тому вказівка на те, що підприємництво – це визнана державою діяльність, не має безпосередньо включатися в його визначення. Що стосується підзаконності, то слід зазначити, що з дотриманням вимог закону повинна здійснюватися не тільки підприємницька, а й будь-яка інша господарська й економічна діяльність. Тому підзаконність не можна розцінювати як кваліфікуючу ознаку підприємництва, для відмежування його від інших видів діяльності.
У визначенні, наданому В.Ф. Попондопуло, підкреслено, що підприємницька діяльність – це сукупність правомірних вольових дій, вчинених професійно, систематично і на свій ризик особою, зареєстрованою в якості підприємця, з метою одержання прибутку [108, с.20]. На думку деяких вчених, зміст підприємницької діяльності складає ініціативне, самостійне і творче сполучення фінансових коштів, матеріальних і нематеріальних засобів інтелектуальної власності, активів і робочої сили у новому товарі – промислово-торговельній діяльності [109, с.83].
В.К.Мамутов вважає, що підприємництво – це один з видів господарювання. Разом з тим, відзначається, що господарювання, господарська діяльність не зводяться до підприємництва, комерції. Підприємництво – це особливий режим господарювання, для якого характерна спрямованість на одержання прибутку [95, с.82-83]. Р.І.Кузьмін і Р.Р.Кузьмін зазначають, що господарська діяльність як категорія більш об’ємна, вміщує багато форм діяльності, спрямованої на здобуття економічно значимого результату (господарської вигоди), в тому числі і підприємництво. При цьому господарська діяльність – це діяльність, яка завжди пов’язана з виготовленням і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг і забезпеченням їх виробників необхідними ресурсами, що передбачає специфічну організацію управління майном або справою та участь суб’єктів такої діяльності в господарських відносинах як носіїв певних властивостей [83, с.92].
На думку В.Н.Гайворонського і В.Жушмана, спрощене розуміння економічної сутності підприємництва, що ототожнює підприємництво практично з будь-якими формами господарської діяльності і бізнесу, призведе до підміни і зсування понять «підприємницька» і «господарська» діяльність. Тим часом, підприємницька діяльність – це особлива господарська, новаторська діяльність, пов'язана з виробленням нових ідей і способів досягнення мети. Вона відрізняється від просто репродуктивної діяльності для одержання відомих результатів відомими способами. Отже, господарська діяльність, охоплюючи підприємницьку, до неї не зводиться. Вчені вважають, що за багатьма параметрами підприємницька діяльність відрізняється від господарської, є лише складовою частиною останньої, її різновидом і властива саме приватновласницьким суб'єктам [48, с.3-5].
Погоджуючись з позицією вчених щодо того, що підприємницька діяльність є складовою частиною, різновидом господарської діяльності, разом з тим не можна сприйняти те, що підприємницька діяльність властива саме приватновласницьким суб'єктам, оскільки суб'єкти господарювання, засновані на інших формах власності, зокрема, державній і комунальній, також здійснюють підприємництво.
В.Ф.Попондопуло вважає, що підприємницька діяльність і економічна діяльність, підприємницькі відносини й економічні