Таку ж позицію займає О.М.Олейник, яка вказує, що підприємницька діяльність за своїм змістом є вид економічної діяльності щодо створення матеріальних і нематеріальних благ, на яку поширюються усі вимоги, що висуваються до неї [110, с.17].

Ця точка зору розвинута П.Г.Лахно й Є.П.Губіним. На думку вчених, підприємницька діяльність – це складова частина більш широкого поняття – економічної діяльності. Поза економічною діяльністю немає діяльності підприємницької. Іншими словами, будь-яка підприємницька діяльність є діяльність економічна.

А.Я.Курбатов вважає, що змістовний аналіз поняття «підприємницька діяльність» припускає визначення його місця серед інших близьких понять, таких як «економічна діяльність», «господарська діяльність», «комерційна діяльність», «торговельна діяльність» [86, с. 95]. Поняття «господарська діяльність» по суті є тотожним поняттю «активна економічна діяльність», тобто це професійна, самостійна, здійснювана на свій ризик діяльність, пов'язана з користуванням майном, продажем товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Причому як спрямована на систематичне одержання прибутку, так і така, що не має такої мети. У даний час саме господарську, а не підприємницьку діяльність здійснюють, наприклад, біржі. За змістом ця діяльність може бути охарактеризована як така, що сприяє здійсненню підприємницької діяльності [86, с.96].

На думку К.К.Лебедєва, економічна діяльність – поняття більш широке за обсягом. Підприємницька діяльність – різновид економічної. Поряд з підприємницькою, існують інші види (різновиди) економічної діяльності. Від інших видів економічної діяльності підприємницька діяльність відрізняється за своєю сутністю, а саме – спрямованістю на систематичне одержання прибутку (доходу) шляхом реалізації результатів діяльності як товару, що має споживчу та мінову вартість. Та ж економічна діяльність, що не має названих сутнісних ознак, не є підприємницькою діяльністю. Іншими видами економічної діяльності, поряд з підприємницькою, є, зокрема, наймана трудова діяльність, творча діяльність, що втілюється в реалізації творчих результатів за винагороду, бюджетна діяльність держави і муніципальних утворень, діяльність, спрямована на задоволення різного роду власних господарських потреб: експлуатація і ремонт належного організаціям і громадянам об'єктів, матеріально-технічне забезпечення. Останній різновид економічної діяльності можна було б називати експлуатаційною або господарською діяльністю [94, с.98].

Очевидно, різне розуміння сутності і безліч наукових визначень поняття підприємництва обумовили неоднозначну позицію законодавця в різних країнах.

Приділяючи особливе значення правовому регулюванню відносин за участю підприємців, законодавець, по-перше, указав на них у ст.3 Господарського кодексу в складі господарської діяльності, що регулюється господарським законодавством. Згідно з ч.2 ст.3 Господарського Кодексу господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва – підприємцями [23]. При цьому законодавець не обмежився цим, а сформулював також визначення поняття підприємницької діяльності.

Основні положення про підприємництво містяться у главі 4 Господарського кодексу України. При цьому, визначення поняття підприємництва міститься у ст.42 Господарського кодексу «Підприємництво як вид господарської діяльності», де надана наступна легальна дефініція: підприємництво – це самостійна, ініціативна, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [23].

У науково-практичному коментарі Господарського кодексу України відзначається, що визначення підприємницької діяльності, що міститься у ст.42 Кодексу, є поширеним у господарському законодавстві. Воно відбиває найбільш характерні риси цього виду господарської діяльності. У той же час воно не є повним. Як не є повними (збіднілими) переважна більшість відомих визначень у законодавстві. Щодо даного визначення підприємницької діяльності, то в ньому відсутня, на погляд авторів коментарю, вельми суттєва ознака цієї діяльності – її тісний зв’язок з державним регулюванням [100, с.80].

Представляється, що легальне визначення підприємницької діяльності може викликати певну критику, що обумовлюється насамперед невисоким рівнем узагальнень, наданих у визначенні. Однак цей недолік властивий багатьом легальним визначенням економічних і правових понять (категорій), що містяться в різних законах.

Разом з тим, не можна не відзначити, що поряд з легальним визначенням у ст.42 Господарського Кодексу України, вказівка на різні ознаки і начала підприємницької діяльності знаходяться в ст. 43 Господарського Кодексу «свобода підприємницької діяльності», ст.44 Господарського Кодексу України «принципи підприємницької діяльності», ст.49 Господарського Кодексу України «відповідальність суб'єктів підприємництва» та ін [23].

Таким чином, фактично обсяг легального визначення поняття підприємництва значно розширений за рахунок положень, що містяться в інших статтях Господарського кодексу, які регулюють підприємництво і господарську діяльність.

При порівнянні дефініції, що містилась в Законі України «Про підприємництво», і визначення, що міститься в Господарському кодексі України, слід зазначити як одну з переваг останнього те, що законодавець відмовився від перерахування видів діяльності, за допомогою яких підприємець одержує прибуток. Якщо в Законі «Про підприємництво» вказувалось, що це діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, то в Господарському кодексі ці види діяльності не згадані, що вважаємо виправданим через те, що вичерпного переліку видів діяльності легальна дефініція поняття підприємництва не може містити.

Такий підхід українського законодавця принципово відрізняється від позиції російського законодавця. У РФ легальне визначення підприємницької діяльності, що міститься в ст.2 ЦК РФ, перелічує можливі напрями цієї діяльності. Систематичне одержання прибутку підприємцем досягається від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг. Перелік напрямів і сфер підприємницької діяльності в ЦК РФ сформульовано як вичерпний. У ринковій економіці напрями і сфери підприємницької діяльності визначаються насамперед потребами ринку. Затребуваність ринком того або іншого виду, напряму і сфери підприємницької діяльності буде, безсумнівно, реалізована підприємцем [144, с.27].

Така законодавча позиція справедливо критикувалась в російській літературі.