У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


Цю ознаку, як вважають І.В.Єршова і Т.В. Іванова, сформульовано досить невдало. Справа в тому, що підприємницька діяльність багатогранна та її напрями ніяк не можуть бути подані у закритому переліку. Чому, наприклад, потрібно вести мову лише про правомочність користування стосовно майна? А якщо суб'єкт одержує прибуток у процесі реалізації права розпорядження майном (наприклад, здачі його в оренду)? А якщо патентоволоділець систематично одержує прибуток, надаючи іншим особам право користуватися результатом його інтелектуальної діяльності, укладаючи ліцензійні договори. Ці випадки не укладаються в законодавчий перелік. Видимо, не мало сенсу в законі перелічувати можливі напрями підприємницької діяльності, тому що вони визначаються насамперед ринком [61, с.4].

У чинному законодавстві та юридичній науковій літературі розмежування понять підприємницької, економічної і господарської діяльності не одержало належного відображення, що цілком обґрунтовано відзначали деякі автори. На практиці це тягне за собою безліч складностей, пов'язаних з віднесенням тих або інших видів економічної активності людини до підприємництва [110, с.15].

На нашу думку, детальний аналіз поняття підприємницької діяльності припускає визначення його місця серед таких понять як економічна, господарська, комерційна і торговельна діяльність.

У той же час, залишається не розкритим зміст названих понять, а чинне законодавство і наукові дослідження не приділяють цьому належної уваги. Це, у свою чергу, негативно відображається на застосуванні правових норм, що містять зазначені поняття.

Без сумніву, економічна діяльність – найбільш широке поняття з усіх перерахованих вище, що охоплює всі стадії відтворення: виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів (робіт, послуг) незалежно від мети здійснення (спрямованість на одержання прибутку або на задоволення особистих потреб) [62, с.14].

Як відзначають деякі автори, економічна діяльність – один з видів економічної активності людини, форма участі індивіда в суспільному виробництві і спосіб одержання фінансових коштів для забезпечення життєдіяльності її самої та членів її родини [110, с.16].

За наявністю ознаки професійності економічна діяльність поділяється на активну (з виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг) і пасивну (розміщення коштів у кредитні організації, передача майна в оренду, у довірче управління, розпорядження власним майном, у тому числі шляхом внесення до статутних капіталів організацій тощо) [87, с.121].

Слід зазначити, що в юридичній науці склалася думка, що залежно від мети можна провести різницю між підприємницькою та іншою економічною діяльністю [89, с.12].

На нашу думку, з економічною діяльністю тісно пов'язана діяльність господарська, хоча в найбільш розповсюдженому розумінні вона прирівнюється до економічної діяльності.

У чинному законодавстві поняття «господарська діяльність» одержало законодавче закріплення. Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю в цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання в сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність [23].

На думку В.С.Мартем’янова, вона містить у собі наступні дії: з виробництва, виготовлення матеріальних цінностей; з просування їх від виробника до споживача; щодо виконання різних видів робіт і надання послуг; щодо створення необхідних умов для функціонування організацій [97, с.1].

Представляється, що поняття господарської діяльності за своєю суттю тотожне поняттю активної економічної діяльності, що здійснюється на свій ризик, пов'язана з користуванням майном, продажем товарів, виконанням робіт або наданням послуг (як спрямованої на одержання прибутку, так і такої, що не має такої мети).

Як вірно відзначає Н.А.Клейн, поняття «підприємницька діяльність» є більш вузьким і означає різновид господарської діяльності, спрямованої на систематичне одержання прибутку [113, с.11].

Отже, хоча в літературі іноді ототожнюються господарська діяльність і підприємницька діяльність [39, с.14], вони не є тотожними поняттями.

У сучасній юридичній літературі немає єдності думок вчених щодо ознак підприємництва.

На думку В.В.Лаптєва, елементами поняття підприємництва є: одержання прибутку як мета підприємницької діяльності; здійснення цієї діяльності громадянами та їх об'єднаннями; самостійність підприємця; підприємницький ризик; майнова відповідальність підприємця [90, с.7]. Подібної позиції дотримується М.І.Брагінський, який вважає, що підприємницька діяльність являє собою діяльність, що відповідає чотирьом ознакам: є самостійною, здійснюється на свій ризик, спрямована на систематичне одержання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг, здійснюється особами, зареєстрованими в якості підприємців у встановленому законом порядку [37, с.59].

Ця точка зору властива і навчальній літературі. Так, у підручнику «Підприємницьке право» стверджується, що ознаками підприємницької діяльності є: 1) усталеність і систематичність; 2) самостійність здійснення підприємницької діяльності; 3) ризиковий характер; 4) спрямованість на систематичне одержання прибутку [114, с.19].

Таке розуміння ознак підприємництва ґрунтується на законодавчому його визначенні. Так, згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Іноді трактування ознак підприємництва має більш широкий характер.

Так, на думку О.М.Вінник, характерними рисами підприємницької діяльності, що відрізняє її від некомерційної, є: наявність мети отримання прибутку від здійснення такої діяльності; ініціативність, що забезпечує пошук і запровадження новітніх технологій, нових господарських зв’язків, оптимізацію власної діяльності; ризиковий характер такої діяльності, оскільки сам підприємець несе основні ризики у разі негараздів у своїй діяльності, невдалого вибору контрагентів тощо; власна відповідальність підприємця у разі невиконання/неналежного виконання зобов’язань перед кредиторами, державою, територіальною громадою та іншими особами усім майном, що належить йому на праві власності чи праві господарського відання, а також можливість визнання підприємця банкрутом у разі його стійкої та значної неплатоспроможності; усі вищезазначені риси зумовлюють ще одну – самостійність здійснення підприємницької діяльності, що дозволяє її суб’єктові вжити можливі заходи для успішності такої


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37