2.2.2. Техніко-експлуатаційний ризик

Невід'ємною складовою частиною виробничо-господарської діяльності у сфері матеріального виробництва є експлуатація техніки, в процесі якої можуть виникати різного роду небезпечні ситуації. Це зв'язано з недосконалістю техніки, технологічних процесів, помилками операторів, неналежною поведінкою сторонніх осіб, що потрапили в сферу дії і т. ін. [29, с.62; 43, с.63].

Варто зазначити, що суб'єктами техніко-експлуатаційного виду ризику можуть виступати як професіонали, так і непрофесіонали, що здійснюють той або інший вид діяльності систематично й володіють відповідними навичками і досвідом [55, с.199; 38, с.13].

Техніко-експлуатаційний ризик є не тільки особливо характерним, але й особливо небезпечним для цілого ряду професій, як наприклад льотчик-випробувач, шахтар, рятувальник, каскадер, пожежник, водій тощо, оскільки часто в даному випадку він зв’язаний не просто із заподіянням шкоди технічного характеру (поломкою, тимчасовим або й повним виходом із ладу), а із заподіянням або загрозою заподіяння шкоди життю або здоров’ю як своєму, так і інших осіб.

У конкретних проявах техніко-експлуатаційний ризик найчастіше стикається з такими злочинами, як порушення правил експлуатації транспорту, порушення правил охорони праці і техніки безпеки у всіляких галузях людської діяльності.

Необхідно підкреслити, що техніко-експлуатаційний ризик на таких об’єктах, як атомні, теплові та гідроелектростанції, на об’єктах хімічного виробництва, а також при зберіганні та транспортуванні хімічно небезпечних речовин є також надзвичайно небезпечним і тут він тісно переплітається із екологічним ризиком. Так, згадані порушення на подібних об’єктах є фактично порушеннями правил екологічної безпеки, що відповідно можуть спричинювати виникнення техногенних аварій і призводити до створення надзвичайних ситуацій із важкими наслідками як для навколишнього середовища, так і для життя і здоров’я людей. Саме такі порушення призвели до техногенної аварії планетарного характеру на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році.

Невиправданий ризик у техніко-експлуатаційній сфері може супроводжуватися іноді порушенням навіть елементарних правил експлуатації транспорту, що призводить також до чисельних аварій, які зумовлюють заподіяння шкоди тим чи іншим видам транспорту, і що найгірше – також заподіяння шкоди життю і здоров’ю людей. Свідченням цьому є чисельні аварії, що трапляються в Україні і які спричинені виходом на лінії у цілому ряді випадків не до кінця справного транспорту.

Незважаючи на те, що умови правомірності техніко-експлуатаційного ризику вимагають детального аналізу стосовно до кожної конкретної ситуації [60, с.63], все ж в цілому подібно до інших видів ризику техніко-експлуатаційний може бути виправданим при суспільній вагомості поставленої мети, при неможливості досягнення результату неризикованими засобами і здійсненні особою, що ризикує, усіх залежних від неї в сформованій ситуації можливих заходів, для того щоб запобігти настанню небезпечних наслідків.

Якщо ж особа, що діяла в умовах ризику, враховувала одні і недооцінювала інші обставини, коли її розрахунок був самовпевнений і недбалий, а ступінь імовірності ризику занадто висока, закономірно виникає питання про злочинну необережність особи, що ризикує [29, с.63].

Результатом такої злочинної необережності є, на наш погляд, трагічні наслідки Скнилівської трагедії під Львовом, що сталася 27 липня 2002 року під час показових виступів військових льотчиків на літаку СУ-27УБ і яка відібрала життя 77 осіб. 543 потерпілих – такий результат злочинної необережності льотчиків та й взагалі усіх військовиків, причетних до цих польотів, які пішли на невиправданий ризик здійснення льотчиками фігур вищого пілотажу без попередніх тренувальних польотів, без апробації ситуації на місці проведення авіашоу, без врахування розташування спостерігачів на льотовищі, без врахування зміни ваги літака внаслідок його повної заправки пальним та цілого ряду інших обставин, що в кінцевому результаті призвели до його падіння та заподіяння шкоди життю такої великої кількості громадян.

Практика свідчить, що при техніко-експлуатаційному ризику знаходять своє яскраве вираження суб’єктивні та об’єктивні фактори ризику взагалі. Так, відверте порушення суб’єктом правил техніки безпеки, недбальство, неадекватні дії в ситуації ризику складають суб’єктивний бік ризику, а недосконалість техніки та технологічних процесів, неможливість до кінця спрогнозувати їх поведінку, обмеженість або і недостатність матеріальних, фінансових ресурсів для їх удосконалення - об’єктивний. Отже, як справедливо стверджує Н.Ш.Козаєв, при техніко-експлуатаційному ризику часто „негативний результат є наслідком причин, що прямо не залежать від дій особи, що ризикує, або які вона за певних обставин справи не може заздалегідь точно передбачати” [29, с.63].

Тому при аналізі умов правомірності у випадку з техніко-експлуатаційним ризиком для кваліфікованого визначення ступеня його виправданості є дуже важливим врахування всіх суб’єктивних та об’єктивних факторів, оскільки часто навіть настання яких-небудь несприятливих наслідків не повинно спричинювати кримінальну відповідальність того, хто ризикує. Особливо ретельно повинно здійснюватися вивірення цих факторів, якщо в результаті цього ризику була заподіяна шкода навколишньому середовищу або життю та здоров’ю людей.

Отже, техніко-експлуатаційний ризик можна вважати виправданим, якщо він:

- відповідав сучасним науково-технічним знанням, умінням і досвіду, основним і елементарним правилам техніки безпеки та охорони праці, був спрямований на досягнення суспільно корисної мети, яка не могла бути досягнута неризикованими засобами;

- був найбільш оптимальним для досягнення цієї мети і при цьому завідомо не створював загрозу заподіяння шкоди технічному обладнанню та механізмам, навколишньому середовищу, а також життю і здоров’ю людей;

- здійснювався особами, які практикують той або інший вид техніко-експлуатаційної діяльності систематично й володіють відповідними навичками і знаннями, мають достатній досвід, рівень знань, кваліфікації і спеціальної професійної підготовки;

- не супроводжувався відвертим порушенням правил техніки безпеки, самовпевненістю, недбальством, неадекватними і непрофесійними діями з боку суб’єкта ризику.

2.2.3. Фінансовий ризик

Складовою частиною сфери матеріального виробництва є