- нестраховий ризик, рівень і масштаби якого оцінити неможливо і ніхто не готовий прийняти на себе ризик страхувальника;

За своїм походженням [27, с.50] ризики поділяються на:

- природні, тобто ті, які зв'язані з руйнівним впливом сил природи і причинами яких є випадкові події та стихійні явища, які зовсім не залежать від діяльності;

- антропогенні або соціальні, які зв’язані з діяльністю людини і виникають лише внаслідок її різноманітної господарської та науково-технічної діяльності і до яких відносяться: деліктні ризики (крадіжки, пограбування, акти вандалізму, злочинна недбалість, фіктивне банкрутство, шахрайство і т. ін.); політичні ризики (війни, страйки, перевороти, революції, зміни політичного режиму, репресивні акції урядів іноземних держав, ембарго, заборона переводу валютних коштів і т. ін.).

З погляду тривалості в часі [27, с.52; 45, с.111] ризики можуть бути поділені на:

- короткочасні (тимчасові) ризики, котрі загрожують протягом певного часу;

- постійні ризики, до яких відносяться ті, котрі можуть безупинно загрожувати будь-якому виду діяльності, як наприклад, ризики землетрусу в сейсмічному районі, воєнних дій у "гарячій точці", неплатежів у країні з недосконалою правовою системою.

За правовими основами [27, с.52-53] виникнення ризики можуть бути розділені на:

- зобов'язальні (договірні), тобто ті, котрі виникають із зобов'язань і випливають з конкретної угоди (наприклад, ризики невиконання договору, банкрутства контрагента, неповернення кредиту, відмова страховика виплатити страхове відшкодування і т. ін.);

- незобов’язальні (недоговірні), що виникають з інших причин, не зв'язаних із зобов'язаннями і до яких відносяться усі природні, катастрофічні, деліктні, політичні, правові (адміністративні), а також частина ризиків, не зв'язаних з конкретною угодою (наприклад, падіння курсів валют, акцій і т. ін.).

У залежності від кількості суб'єктів ризику [27, с.67] є можливим виділити:

- індивідуальний ризик як стан конкретного суб'єкта, який для досягнення суспільно корисної мети, усвідомлюючи заподіяння можливої шкоди правоохоронюваним інтересам, допускає відповідно до поставленої мети певний вид виправданого ризику в індивідуальному (одноособовому) порядку;

- колективний ризик, який має місце, коли досягнення суспільно корисної мети здійснюється колективно.

В залежності від ступеня складності ситуації ризику [27, с.67] можна виділити кілька його видів:

- мінімальний ризик, втрати при якому можуть мати достатньо обмежений характер, проте частота появи якого може бути високою;

- середній ризик, втрати і частотність яких можуть мати середні показники;

- високий ризик, втрати при якому можуть бути достатньо високими і до якого можуть бути віднесені ті ризики, які генеруються в найбільш ризикогенних галузях господарської діяльності (транспортні та повітряні ризики, ризики кредиту і застави, ризики загальної відповідальності та майнові тощо).

максимальний ризик, втрати при якому є найбільшим, проте частота появи якого є, як правило, достатньо малою.

На підставі характеру заподіюваної шкоди [29, с.69] при обґрунтованому ризику доцільно виділити такі види ризику:

- матеріальний ризик, який передбачає заподіяння матеріальної шкоди, зокрема особистої або фізичної (смерть людини, тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, фізичний біль і т. ін..) та майнової (знищення або ушкодження майна);

- нематеріальний ризик не передбачає заподіяння матеріальної шкоди але може призвести до порушення нормальної діяльності установ, підприємств, фірм, а також суспільного порядку (посадові злочини, злочини проти порядку управління й ін.), а також - до зазіхання на честь, достоїнство громадян та їх особисті немайнові права (моральна шкода при наклепі, образі й ін.).

З психологічної точки зору, а точніше на підставі характеру мотивації суб'єкта в момент прийняття ризикованого рішення вчені-юристи [29, с.70] слідом за психологами виділяють наступні види ризику, що мають істотне значення для кримінально-правової оцінки:

- ситуативний (мотивований) або доцільний ризик, який завжди розрахований на певні конкретні вигоди: удачу, успіх, прибуток тощо і при якому суб'єкт переслідує певну суспільну або особисту користь, вигоду;

- надситуативний (невмотивований) вид ризику, при якому його суб'єкт не очікує особистої вигоди користі, вигоди і не прагне отримати її в ситуації, що склалася, а його надситуативна активність може виступати, наприклад, основою його творчої або пізнавальної діяльності.

Ця класифікація ризику, що базується на характері мотиву, цікава не тільки з точки зору психології, але й дуже важлива в кримінально-правовому аспекті, оскільки проблема мотивації істотна як при оцінці (кваліфікації) ризику (виправданий або невиправданий), так і для визначення відповідальності і покарання [55, с.208].

Отже, за ступенем ризику можуть бути виділені виправданий (обґрунтований, правомірний, прийнятний, припустимий) і невиправданий (необґрунтований неправомірний, неприйнятний, неприпустимий) ризики. Можливо, це найбільш важливий для інституту ризику елемент класифікації, що має найбільше практичне значення, характеристику якому було дано уже в попередньому розділі роботи.

Як бачимо, в основі запропонованих класифікацій ризику лежать його кількісні та якісні параметри, оцінка яких є особливо важливою для органів попереднього розслідування, які оцінюючи (кваліфікуючи) діяння, що заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам у ситуації ризику (виправданого або необґрунтованого), повинні обов'язково враховувати цю градацію.

Підводячи підсумок усьому вищесказаному, можна ще раз підкреслити, що виправданий ризик як засіб досягнення суспільно корисної мети, можливий у будь-якій сфері людської діяльності, а тому проведений нами вище аналіз видів ризику не вичерпує усіх можливих його видів. При цьому необхідно також відзначити, що в одній і тій же ж сфері діяльності можуть виникати й існувати паралельно кілька видів ризику - різноманітних, якісно неоднорідних і часто суперечливих. У зв'язку з цим було б вірніше говорити про ризик не як про одноособове явище в людській діяльності взагалі, а як про систему ризиків у тому або іншому виді діяльності.

Висновки

Проведене в роботі