Прийняття цієї норми зумовлено як історичним кримінально-правовим досвідом у вітчизняному та зарубіжному законодавствах, так і тими соціально-політичними та економічними змінами, що пройшли в Україні після здобуття нею незалежності, а саме: докорінною перебудовою її економіки, переходом на ринкові умови господарювання та появою нових форм власності, радикальною зміною усіх сфер її життя та відповідно значним зростанням у них числа ризикових ситуацій. Саме ці фактори і змусили законодавців, враховуючи суспільно корисний характер виправданої ризикованої діяльності, передбачити у новому КК України 2001 р. правову норму про виправданий ризик як обставину, що виключає злочинність діяння, і визначити умови його правомірності.

Давши загальну соціально-філософську і кримінально-правову характеристику поняття ризику та виявивши його найбільш характерні ознаки, визначивши межі та найбільш загальні умови його правомірності, уточнивши види ризику та виявивши специфіку прояву умов його правомірності в різних видах виробничо-господарської та професійної діяльності, можна зробити наступні висновки:

1. Незважаючи на те, що ризик сьогодні — розповсюджене, часто вживане і звичне поняття, що стосується різноманітних сфер людської діяльності і навіть повсякденного життя, спроби з'ясувати, що варто розуміти під ризиком, приводять до різних, а іноді і до суперечливих суджень.

Ми вважаємо за можливе запропонувати у нашій роботі своє визначення виправданого ризику. Отже, виправданий ризик ми розглядаємо як правомірне ризиковане діяння у будь-якій сфері людської діяльності, яке є найбільш оптимальним для досягнення бажаного суспільно корисного результату і яке здійснюється суб’єктом ризику в умовах невизначеності та необхідності вибору і реалізації ним одного з альтернативних варіантів поведінки при усвідомленні ним можливості ймовірного заподіяння шкоди охоронюваним законом державним, суспільним або особистим інтересам і вжиття ним всіх можливих заходів, які на його думку в даному конкретному випадку повинні запобігти її настанню.

2.Використовуючи найбільш загальноприйнятий серед вчених-юристів критерій класифікації видів виправданого ризику, а саме - професійний статус суб’єкта ризику та об’єкт ризику, тобто сферу його діяльності, ми в даному дослідженні представляємо свій варіант подальшої класифікації видів ризику, дещо відмінний від інших і який ми здійснюємо за сферами виробництва: матеріальної, нематеріальної та проміжної між ними сфер.

У сфері матеріального виробництва ми виділяємо виробничий, техніко-експлуатаційний та фінансовий ризики, які фігурують під загальною назвою – господарські ризики.

У невиробничій сфері можуть бути представлені такі види ризиків, як медичний, спортивний та правоохоронний та інші.

У проміжній між матеріальною та невиробничою сферами виробництва ми виділяємо такі види, як управлінський, підприємницький, науково-експериментальний та екологічний

В межах виправданого (професійно-галузевого ризику) ми виділяємо не тільки види ризиків за основним критерієм „суб'єкт - об'єкт” діяльності, але й також за цілим рядом інших додаткових кількісних та якісних критеріїв, як, наприклад, масштабність (локальний, галузевий, загальнодержавний), походження (природний, антропогенний), природа виникнення (суб’єктивний, об’єктивний), сфера виникнення (зовнішній, внутрішній), тривалість в часі (короткочасний, постійний), кількість суб'єктів (індивідуальний, колективний), можливість/неможливість страхування (страхований, нестрахований), правові підстави виникнення (договірний, недоговірний), ступінь складності ситуації ризику (мінімальний, середній, високий, максимальний), характер заподіюваної шкоди (матеріальний, нематеріальний), факт необхідності (добровільний, вимушений), характер мотивації (ситуативний, надситуативний) тощо.

Ці види ризику та їх критерії є, на перший погляд, менш суттєвими, проте у рамках кримінально-правового дослідження вони є все-таки теж важливими, оскільки дозволяють більш комплексно та фахово-термінологічно кваліфікувати той чи інший вид ризику.

В цілому ж, запропонована класифікація видів ризику не претендує на абсолютну повноту і вичерпність, оскільки кількість ризиків та їх видів, безперечно, об'єктивно існує значно більше.

3. Проведений загальний та кримінально-правовий аналіз видів ризику дозволив у даному дослідженні виявити деякі особливості прояву загальних умов правомірності виправданого ризику в тій чи іншій сфері ризикованої діяльності.

Професійно-галузеві ризики у матеріальній сфері виробництва

Виробничий ризик. Основною особливістю умов правомірності виробничого ризику як такого, що найбільш часто зв’язаний із небезпекою виникнення шкідливих наслідків насамперед матеріального та майнового характеру у промисловому або сільськогосподарському виробництві, на транспорті, у будівництві тощо, є те, що він не повинен все-таки призводити до заподіяння шкоди екологічній безпеці, а також до появи таких небезпечних виробничих обставин, які можуть зумовити травми, погіршення стану здоров'я або навіть смерті осіб, зайнятих на цьому виробництві. В інших випадках щодо виробничого ризику можна вважати, що якщо дії прямо не заборонені, то вони, як правило, можуть бути правомірними. В цілому ж, на нашу думку, виробничий ризик можна визнати виправданим, якщо:

- ризикована дія (бездіяльність) є найбільш оптимальною для досягнення бажаної суспільно корисної мети, пов’язаної з підвищенням ефективності виробництва або з отриманням додаткового прибутку, і її не можна досягти неризикованими засобами;

- дії суб’єкта ризику відповідають сучасному рівневі науки і техніки, основним вимогам щодо виробничої та технологічної дисципліни;

- особа, яка допустила в ході ризикованого діяння заподіяння шкоди матеріального чи майнового характеру, обґрунтовано розраховувала, що вжила всі можливі заходи для їх відвернення;

- особа, переслідуючи досягнення якоїсь матеріальної вигоди, своїми ризиковими діями завідомо не створила загрозу екологічній катастрофі чи іншим надзвичайних подіям, а також життю і здоров’ю людей, які не висловили на це згоду;

- виникнення можливих шкідливих наслідків було зумовлене непередбаченими аваріями техногенного характеру, стихійними лихами, різноманітними форс-мажорними обставинами, які виникли в ході реалізації обраного господарського, організаційного чи технічного рішення незалежно від